Яскраві спалахи, що вібувались у небі над Києвом увечері 19 квітня, на щастя, не були спричинені ворожою повітряною атакою. Вже через кілька годин стало зрозуміло, що їх «винуватцем» стало космічне тіло, яке увійшло до земної атмосфери, розігрілося при гальмуванні в ній до високих температур і вибухнуло. Розміри та напрямок польоту цього тіла ще уточнюються, але з великою ймовірністю воно відносилося до метеорного потоку Лірид, максимум якого щороку спостерігається 21-22 квітня.
В цьому місці може виникнути питання: якщо цей потік щорічний — значить, астрономи про нього давно знають і могли би попередити про несподіваного «прибульця»? Відповідей на це питання рівно дві: так, знають — і ні, не могли. Пояснимо, чому.
Річ у тім, що яскраві метеори, або ж боліди, не є аж настільки рідкісними. Згідно з одним із визначень, до них відносять метеорні явища, які в максимумі блиску перевищують за яскравістю повний Місяць (-12ᵐ). Як би це дивно не звучало, вони трапляються мало не щодня — просто видно їх лише з обмеженої території, що цілком може бути малозаселеною чи взагалі припадати на океан. Частина їх відбувається вдень. Цього разу «пощастило» Київській області, над якою болід з’явився в темний час доби та ще, як навмисне, під час активних бойових дій.
Ось, до речі, свіжий приклад: багато наших читачів пам’ятають, що буквально кілька днів тому над Західною Європою з’явився такий самий «космічний прибулець», якого земні астрономи змогли помітити за кілька годин до зіткнення. Чи можливо це було зробити у випадку «київського боліда»? Дуже сумнівно, і на це є дві причини. По-перше, він був суттєво меншим: якщо «небесне шоу» над Європою влаштував уламок розміром більше метра, то над Києвом вибухнуло тіло масою не більше 50 кг, а отже, його розмір не перевищував 30 см (це якщо виходити з середньої густини близько 3,5 г/см³; насправді вона мала би бути в 3-4 рази меншою). Помітити таку «крихітку» на достатньо великій відстані майже нереально. А по-друге, якщо він справді належав до рою Лірид — то мав би наближатися до Землі зі швидкістю близько 49 км/с, що теж сильно ускладнює завчасне виявлення.
Саме завдяки такій великій швидкості відносно невелике тіло, що входить в земну атмосферу, створює яскраве метеорне явище, яке іноді супроводжується вибухом з ударною хвилею. Згадаймо, що кінетична енергія зростає пропорційно квадрату швидкості: 9-грамова куля, що рухається зі швидкістю 800 м/с, має приблизно таку ж енергію, як 16-кілограмова гиря, «розігнана» до 20 м/с (тобто до швидкості середньостатистичної автівки). Більшість «падаючих зірок», якими ми милуємося безхмарними ночами, насправді є піщинками масою кілька міліграмів — але дуже швидкими. Теплової та світлової енергії, що виділяється при їхньому атмосферному гальмуванні, достатньо, щоб ми легко бачили їх на висотах 60-80 км.
Звичайно, серед метеорних частинок трапляються й більші «камінці», розміри яких сягають десятків сантиметрів. Вони й створюють явища, подібні тим, про які йдеться в цій статті. Але їхнього розподілу в просторі астрономи знати не можуть, тож передбачити, що якийсь із них у такий-то момент увійде в земну атмосферу, ніхто не здатний. Максимум, про що можна дізнатися в астрономічних довідниках — це про те, що, згідно з багаторічними спостереженнями, певний метеорний потік характеризується великою кількістю болідів. До речі, Ліриди в цьому досі «помічені» не були.
Дехто вже почав писати про можливі залишки боліда й навіть обчислювати місце, де їх треба шукати. Відразу мусимо попередити: намагання знайти там якісь кам’яні уламки, швидше за все, закінчаться нічим. Метеорні потоки — це речовина, викинута кометами (наприклад, Ліриди являють собою «пиловий слід» комети Тетчера, що спостерігалася 1861 року). Не кажучи про те, що ці небесні тіла здебільшого на 90% складаються з водяного льоду, згадаймо, що й нелетка кометна речовина має своєрідні властивості. Вона дуже крихка і при нагріванні до високих температур перетворюється на дрібний пил, для виявлення якого треба докласти набагато більше зусиль, ніж для пошуків «каміння з неба». Хоча за наявності спеціального обладнання це теж можливо, але головна проблема полягатиме в тому, щоб відрізнити речовину даного конкретного боліда від «кометного пилу», що падав на Землю всі довгі роки її існування…
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
