Відкрита торік комета Борисова (2I/Borisov) стала всього лише другим відомим об’єктом, чиє міжзоряне походження точно підтверджено астрономами. «Хвостата гостя» вже пройшла перигелій своєї орбіти і тепер залишає околиці Сонця, рухаючись у напрямку південного сузір’я Телескопа. Але звідки вона прилетіла?
Перша спроба знайти «рідну» систему міжзоряної мандрівниці була зроблена командою польських астрономів. Проаналізувавши дані телескопа Gaia, вони визначили, що приблизно мільйон років тому комета пройшла на відстані 5 світлових років від пари червоних карликів Kruger 60. Розрахунки показали, що відносна швидкість об’єкта щодо цієї системи становила лише 3,43 км/с. Тому дослідники припустили, що комета раніше могла мешкати в аналогу хмари Оорта, що оточує цю пару. Однак багато вчених засумнівалися в цій можливості, оскільки розмір у 5 світлових років занадто великий для подібної структури.
Пізніше група астрономів з Європи та США провела нове, більш детальне дослідження. Вчені також використовували інформацію, зібрану телескопом Gaia, доповнивши її уточненими даними про траєкторію руху комети. Моделювання дало змогу виявити 14 зоряних систем, з якими вона зближувалася на відстань менше ніж один парсек (3,26 світлових роки). Найбільший інтерес у дослідників викликала зоря Ross 573 — поодинокий червоний карлик, розташований у 60 світлових роках від Сонця.
Розрахунки показали, що 910 тис. років тому комета Борисова пройшла на відстані лише 0,22 світлового року від цієї зорі, чого цілком достатньо, щоб пов’язати «хвостату гостю» з хмарою Оорта навколо Ross 573. Подальші обчислення дали змогу встановити, що настільки тісні зближення комети із зорями повинні в середньому відбуватися не більше ніж один раз на 120 млн років.
Водночас у дослідників є й серйозний аргумент проти того, що Ross 573 дійсно є «місцем народження» комети Борисова. Розрахунки говорять про те, що швидкість руху цього тіла відносно червоного карлика досягала 23 км/с. Це дуже багато. Для порівняння: максимально можлива швидкість викиду комети з Сонячної системи під дією гравітації планет становила б не більше 17,4 км/с.
Щоб набрати швидкість у 23 км/c, комета мала б підійти дуже близько до якогось об’єкта, що має масу, яка значно перевищує масу Юпітера — коричневого або ж червоного карлика. Однак астрономам поки що не вдалося знайти жодних масивних компаньйонів Ross 573. Тож, можливо, це все ж таки збіг і під час своїх мандрівок Чумацьким Шляхом комета просто здійснила близький проліт цієї системи. Ще одна можливість полягає в тому, що в недалекому минулому Ross 573 зблизилася з іншою зорею. Гравітаційні пертурбації, що супроводжували цю подію, призвели до викиду в далекий космос об’єктів з оточуючого її скупчення крижаних тіл — зокрема й комети Борисова.
За матеріалами https://arxiv.org
