Науковці побачили майже вдвічі більше джерел рентгенівського випромінювання, ніж знали досі. Дані були зібрані під час повторних сканувань усього неба за допомогою орбітального телескопа eROSITA. Астрономи отримали найповніший на сьогодні перелік найгарячіших і найенергійніших утворень. Більшість записів припадає на активні надмасивні чорні діри в центрах далеких галактик.
Вміст нового набору даних
Основна частина каталогу охоплює понад 1,9 млн точкових джерел в діапазоні енергій від 0,2 до 2,3 кілоелектронвольт. Здебільшого це зорі нашої Галактики та надмасивні чорні діри, біля яких триває акреція речовини.
Ще приблизно 64 тис. записів припадає на протяжні джерела. Серед них скупчення галактик, найближчі до нас зоряні системи й залишки наднових, які простежують найбільші структури Всесвіту.
Окремий перелік для жорсткішого діапазону додає майже 15 тис. позицій в інтервалі від 2,3 до 5 кілоелектронвольт. Такі системи приховані щільними шарами пилу і газу, тому в м’якому рентгенівському діапазоні їх зазвичай не видно.
Три проходи по всьому небу
Матеріал для другого публічного релізу eROSITA Data Release 2 (DR2) зібрали за перші 556 днів наукової роботи, що охоплює три послідовні огляди всієї небесної сфери. Спостереження ведуться з грудня 2019 року за допомогою телескопа eROSITA на борту апарата Spectrum-Roentgen-Gamma, а повне сканування неба триває шість місяців, як повідомляє Інститут позаземної фізики імені Макса Планка. Накладання окремих проходів відкрило значно слабші потоки випромінювання, ніж у першому випуску.
Класичні каталоги повнонебесного огляду ROSAT у 1990-х роках налічували близько 125 тис. записів, тобто теперішній перелік перевищує їх приблизно у шістнадцять разів. «DR2 є найкращою інвентаризацією рентгенівського неба з усіх наявних і відкриває шлях до надійних статистичних досліджень космічних популяцій», говорить менеджерка наземного сегмента інструмента і провідна авторка публікації Міріам Рамос-Сеха.
Що показали інші довжини хвиль
До рентгенівських позицій додано ймовірні відповідники на інших довжинах хвиль, зібрані у шести нових каталогах. Приблизно 88 відсотків розпізнаних джерел виявилися позагалактичними, а домінують серед них активні надмасивні чорні діри.
«Реєстрація в рентгені є лише першим кроком», пояснює речниця проєкту Мара Сальвато. За її словами, зіставлення з іншими діапазонами показує, чим саме є ці об’єкти та на якій відстані вони розташовані.
Спільний етап зі Слоанівським оглядом
Публікація збіглася з двадцятим релізом Слоанівського цифрового огляду неба (SDSS), який містить оптичну спектроскопію тих самих джерел. Поєднання спектрів із рентгенівськими вимірами дає тривимірні карти розподілу активних чорних дір і показує, як вони змінювалися впродовж космічного часу.
Одне з перших досліджень на цій основі стосується найяскравіших надмасивних об’єктів на великих червоних зміщеннях. «Завдяки DR2 ми знайшли більше, ніж очікували, і це вказує на те, що чорні діри, які швидко зростають, були поширенішими в ранньому Всесвіті, ніж вважалося раніше», — зазначає провідний автор відповідної роботи Вільям Ростер.
Межі огляду і плани
Матеріал охоплює західну галактичну півкулю відповідно до угоди про розподіл між німецьким і російським консорціумами. Опис каталогу поданий у статті для журналу Astronomy & Astrophysics, препринт якої вже доступний в arXiv, тож висновки ще не пройшли офіційного рецензування.
Наукові спостереження припинилися ще на початку 2022 року, проте накопиченого матеріалу вистачає на подальші публікації. Наступний випуск під номером DR3 планують на 2028 рік, як пише Space.com. Каталоги, сервіс верхніх меж потоку і повна документація вже відкриті в науковому архіві проєкту.
