Коли йдеться про об’єкти, розташовані поблизу Сонця, найпершою на думку спадає найближча планета Сонячної системи — Меркурій. У своїй найближчій до зорі точці (перигелії) він підходить на відстань близько 47 млн км. Проте це далеко не рекорд. Уподовж історії астрономічних спостережень безліч астероїдів, комет і навіть рукотворних апаратів підбиралися до нашого світила значно ближче.
Астероїди
Серед природних кам’янистих тіл рекордсменами є астероїди з витягнутими орбітами, які перетинають шлях Меркурія. За словами астронома Скотта Шеппарда з Інституту Карнегі, такі об’єкти сформувалися у Головному поясі астероїдів, але пізніше були втягнуті гравітаційними збуреннями ближче до центру системи.
Згідно з базою даних NASA, поточним рекордсменом серед відомих астероїдів є 2024 YL3. Цей 141-метровий уламок у перигелії наближається до Сонця на відстань «усього» 10,3 млн км.
Існує також гіпотетична група астероїдів — вулканоїди, які можуть мати колові орбіти всередині орбіти Меркурія на відстані від 8,98 млн до 37,39 млн км від центра Сонця. Якщо вони існують, то деякі з них можуть пролітати ближче, ніж 2024 YL3. Проте, як і гіпотетична планета Вулкан, на честь якої їх назвали, вулканоїди досі не знайдені.
Рукотворні об’єкти
Серед рукотворних об’єктів беззаперечним лідером є зонд Parker Solar Probe від NASA, запущений у 2018 році для дослідження сонячної корони.
Під час фінальних витків своєї основної місії апарат пронісся крізь зовнішню атмосферу Сонця, пройшовши на відстані лише 7,3 млн км від центра зорі. Від пекельної температури у сотні тисяч градусів зонд захищав спеціальний високотехнологічний щит із вуглецевої піни.
Фатальні пірнальники
Проте абсолютними рекордсменами за наближенням є комети. Так звані «білясонячні комети» (sungrazers) спроможні підходити до центра Сонця ближче ніж на 2,39 млн км.
Невеликі комети зазвичай розпадаються через нерівномірний розігрів під час обертання, а більші — розриваються потужною гравітацією зорі. Проте деяким вдається вижити. Найближче з виявлених та вцілілих об’єктів підійшла Велика південна комета 1887 року (C/1887 B1), яка пролетіла на неймовірній відстані — всього 718 тис. км від центру Сонця, або приблизно у 27 тис. км від його поверхні.
Звісно, існують і «комети-пірнальники» (sundivers), які перетинають видиму поверхню Сонця і занурюються безпосередньо в зорю. Для цього їхній перигелій має бути меншим за радіус Сонця — 695,6 тис. км від центру. Проте всі подібні об’єкти миттєво знищуються в сонячному полум’ї, тому Велика південна комета 1887 року залишається чинним виявленим рекордсменом, що зміг повернутися із сонячного пекла.
Раніше ми пояснювали, чому Земля найближче до Сонця саме взимку.
За матеріалами livescience.com
