Міжнародна група астрономів повідомила про відкриття раніше невідомої великої молекулярної хмари. Це одна з найближчих до Землі подібних структур.
Молекулярні хмари також називають зоряними колисками. Вони складаються з газу та пилу, серед яких найпоширенішою молекулою є водень — фундаментальний будівельний блок, необхідний для формування зір та екзопланет. Але в них також містяться й інші молекули, наприклад, чадний газ (СО). Наше Сонце теж колись сформувалося внаслідок гравітаційного колапсу однієї з молекулярних хмар.
Астрономи зазвичай знаходять молекулярні хмари за допомогою радіо- та інфрачервоних спостережень, які легко вловлюють хімічні ознаки чадного газу. Однак знайдена хмара була відкрита за допомогою іншого методу — шляхом прямого пошуку ультрафіолетового світіння, яке випускають молекули водню. Для цього астрономи залучили спектрограф дальнього ультрафіолетового діапазону FIMS-SPEAR, який працював на корейському супутнику STSAT-1.
Знайдена структура отримала назву Еос — на честь грецької богині з міфології, яка уособлює світанок. Газова хмара має форму півмісяця і розташована на відстані близько 300 світлових років від Землі, що робить її однією з найближчих відомих подібних структур. У ній переважає молекулярний водневий газ, але здебільшого вона «CO-темна», тобто не містить багато речовини та не випромінює характерні сигнатури. Це пояснює, чому Еос так довго не могли ідентифікувати за допомогою стандартних методів.
Еос знаходиться на краю Місцевої бульбашки — ділянки розрідженого гарячого газу неправильної форми всередині рукава Оріона, яка охоплює Сонячну систему. За оцінками вчених, хмара має величезні розміри в проєкції на небосхил — близько 40 місяців, а її маса приблизно в 3 400 разів перевищує масу Сонця. Результати моделювання свідчать, що Еос випарується приблизно через 6 млн років.
За словами дослідників, Еос не становить небезпеки для Землі. Але завдяки своїй відносній близькості, газова хмара надає унікальну можливість вивчити властивості її структури й те, як газ і пил почнуть перетворення на зорі. А використаний для виявлення Еоса метод флуоресцентної емісії в далекому ультрафіолеті може переписати наше розуміння міжзоряного середовища, виявивши приховані хмари по всій нашій галактиці та навіть за її межами.
Раніше ми розповідали про те, як астрономи знайшли величезну молекулярну хмару в центрі Чумацького Шляху.
За матеріалами Phys.org
