Понад сімдесят років Плутон мав звання дев’ятої планети Сонячної системи, поки у 2006 році Міжнародний астрономічний союз (МАС) не «розжалував» його, перекласифікувавши на карликову планету. Але ця обставина зовсім не робить Плутон менш цікавим. Ми зібрали дванадцять найцікавіших фактів про цей далекий і незвичайний світ.
Плутон був знайдений під час пошуків планети X
Плутон був відкритий 18 лютого 1930 року астрономом Клайдом Томбо, який працював на телескопі обсерваторії Лоуелла. Він займався пошуками планети X — гіпотетичного небесного тіла, яке впливає на орбіту Урану. У роботі Томбо використовував блинк-компаратор: прилад, який дозволяє порівнювати дві світлини однієї й тієї ж ділянки неба з метою виявлення зміщених об’єктів, відповідних поки ще невідкритим планетам. Плутон був знайдений на знімках, зроблених Клайдом Томбо 28 та 29 січня 1930 року.
Плутон міг бути знайдений на кілька десятиліть раніше
Як часто буває в астрономії, Томбо не був першим, хто побачив Плутон. Вперше його зображення було отримане на знімку, зробленому Едвардом Барнардом ще в 1909 році. Але метою його спостережень був не пошук планет, а комета Галлея. Тому астроном не мав жодних шансів зрозуміти, що невелика цятка на фотопластинці є не однією з численних зір, а чимось більш незвичайним.
Найбільш реальна можливість визначити Плутон була у астрономів обсерваторії Лоуелла, які цілеспрямовано шукали планету Х. У 1915 році вони двічі зазнімкували ділянку неба, де на той час знаходилася карликова планета. На жаль, на одному зі знімків зображення Плутону наклалося на зорю, а на іншому, потрапило на дефект платівки. Як наслідок, відкриття відбулося на 15 років пізніше.
Назву «Плутон» запропонувала 11-річна дівчинка
Після відкриття нового тіла різними вченими було запропоновано низку варіантів його назви. Серед них Зевс, Мінерва, Кронос, а також Персіваль — на честь Персіваля Лоуелла, засновника обсерваторії Лоуелла та головного спонсора пошуків планети X.
Як наслідок, було обране ім’я, запропоноване 11-річною Венецією Берні. На запитання дідуся як би вона назвала нову планету, дівчинка відповіла, що якщо вона така далека і холодна, то її треба назвати «Плутон», на честь римського бога підземного царства. Цей варіант так сподобався дідові, що він розповів про нього знайомому професору астрономії, який так само передав його працівникам обсерваторії Лоуелла. Під час наступного голосування на вибір імені планети ті одноголосно обрали варіант Плутон. Ця назва не тільки відповідала давній традиції називати планети на честь богів, але й віддавала своєрідну данину поваги Персівалю Лоуеллу, оскільки його дві перші літери відповідали ініціалам П.Л.
Відкриття Плутону було зроблене через помилку у розрахунках
Оскільки астрономи ніяк не могли розглянути диск Плутону навіть у найпотужніші телескопи, то протягом багатьох десятиліть вважалося, що за масою він схожий на Землю, але при цьому має дуже темну поверхню, яка майже не відбиває світло. Все змінилося в 1978 році, коли американський астрофізик Джеймс Крісті виявив, що Плутон має як мінімум один супутник (він отримав назву Харон).
Завдяки відкриттю Харона, астрономи зуміли нарешті визначити масу Плутону. З’ясувалося, що вона у 500 разів менша за масу Землі. Отже, Плутон не міг вплинути на Уран. Крапка в цій історії була поставлена в наступному десятилітті, коли зонд Voyager 2 уточнив масу Нептуна та виявив, що спочатку вона була визначена з похибкою. Після її усунення виявилося, що Уран не відчуває жодних незрозумілих взаємодій з боку невідомих тіл. Це означає, що планети Х у її традиційному розумінні ніколи не існувало, а відкриття Плутону є щасливою випадковістю, заснованою на спочатку помилкових розрахунках.
Іноді Плутон наближається до Сонця ближче ніж Нептун
Орбіта Плутону дуже відрізняється від орбіт планет Сонячної системи — у неї набагато більший ексцентриситет та нахил до площини екліптики. В афелії він віддаляється від Сонця на 7,3 млрд км, а в перигелії наближається до нього на 4,4 млрд км. Це менше, ніж відстань між Сонцем та Нептуном. Таким чинои під час кожного витка деякий час Плутон знаходиться ближче до Сонця, ніж Нептун. Попереднього разу подібна подія відбувалася з 1979 по 1999 рік, наступного разу вона станеться в період з 2227 по 2247 рік.
Плутон відвідав лише один космічний апарат
За всю історію Плутон поки що відвідав лише один космічний апарат — зонд New Horizons. Він був запущений у січні 2006 року і досяг своєї мети у липні 2015 року. Цікаво, що в момент запуску New Horizons Плутон ще мав звання планети.
Плутон перестав вважатися планетою у 2006 році
Рішення про виключення Плутону зі списку планет було ухвалене на сесії МАС у серпні 2006 року. Воно було викликане відкриттям на початку нульових декількох транснептунових об’єктів, за розміром та масою порівнянних із Плутоном. Це поставило перед астрономами дилему — або визнати всі ці тіла планетами, або поєднати їх у нову категорію та перекласифікувати Плутон. Як наслідок, був обраний другий варіант, і Плутон став карликовою планетою. Варто зазначити, що деякі вчені не прийняли нової класифікації та сподіваються в майбутньому переглянути рішення МАС.
Плутон менший за Місяць
Завдяки візиту New Horizons вчені зуміли визначити точні розміри Плутону. Діаметр карликової планети дорівнює 2380 км. Площа його поверхні становить 17,7 млн км. Отже, Плутон менший за наш Місяць, чий діаметр дорівнює 3480 км.
Небо на Плутоні блакитного кольору
Попри невеликі розміри та масу, карликова планета має власну атмосферу. Вона дуже розріджена та складається з газів, які випаровуються з поверхневого льоду (в основному азоту та метану). Під впливом сонячного світла, у ній формуються складніші сполуки, які формують характерний блакитний серпанок, що досягає висоти 200 км.
Оскільки в афелії Плутон отримує у 2,8 раза менше сонячного світла, ніж у перигелії, тиск у його поверхні помітно змінюється протягом місцевого року. Проте багато деталей цього процесу поки що невідомі вченим. Згідно з деякими моделями, під час проходження афелію газова оболонка Плутону повністю вимерзає та випадає на його поверхню. За іншими розрахунками, карликова планета все ж таки зберігає частину своєї атмосфери протягом усього року.
Плутон має «серце»
Головною визначною пам’яткою Плутону є «серце» — гігантський регіон характерної форми діаметром 1600 км, який отримав позначення область Томбо. Її західна частина називається рівнина Супутника. Це одне з найдивовижніших утворень у всій Сонячній системі. Рівнина покрита безліччю плит, утворених з яскравого азотного льоду. Згідно з найпопулярнішою версією, цей регіон є гігантським ударним кратером, який згодом заповнився замерзлими газами з атмосфери Плутону.
Плутон має п’ять супутників
На сьогодні астрономам відомо п’ять супутників Плутону. Найбільшим із них є Харон. Його діаметр складає 1200 км. Чотири інших супутники є відносно невеликими крижаними тілами неправильної форми. Вважається, що це уламки, залишені від якогось стародавнього зіткнення.
Плутон та Харон можуть бути подвійною системою
Оскільки маса Харона всього у вісім разів менша за масу Плутону, їхній загальний центр тяжіння розташований поза поверхнею Плутону. Тому карликова планета та її супутник обертаються навколо загальної точки у просторі та постійно повернені одна до одної однією і тією ж самою стороною. Крім того, відстань між ними становить лише 19,5 тисячі км — у двадцять разів менша за дистанцію між Землею та Місяцем.
Виходячи з цих факторів, деякі астрономи вважають, що коректніше розглядати Плутон і Харон не як основне тіло та його супутник, а як бінарну (подвійну) систему.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
