У Сонячній системі станом на зараз відомо понад 300 супутників. Більшість із них являють собою відносно невеликі тіла, які не мають власних назв, лише чисельно-буквені позначення. Проте інші є досить великими й мають імена персонажів різних міфологій, а то й просто літературних творів. Нещодавно ми отримали від нашого читача таке запитання:
«Розкажіть детальніше походження назв планет Сонячної системи та їхніх найвідоміших супутників».
Юрій
Із задоволенням на нього відповідаємо.
Внутрішні планети
Чотири внутрішні планети Сонячної системи також називають планетами Земної групи. До них належать Меркурій, Венера, Земля та Марс. Свої назви вони отримали ще в античні часи й вони пов’язані із персонажами римської міфології.
Меркурій — найближча до Сонця планета. Свою назву він отримав від бога торгівлі та комунікації, який також виконував роль посланця Юпітера. У грецькій міфології йому відповідає Гермес. Супутників Меркурій не має.
Друга планета від Сонця — Венера. Названа вона на честь римської богині кохання, якій у грецькій міфології відповідає Афродіта. Супутників у Венери немає, але є кілька квазісупутників. Так називають астероїди, що обертаються у резонансі 1:1 з планетою. Тобто вони регулярно зближуються із нею на ту саму відстань в тій самій точці орбіти. Жоден з квазісупутників Венери власної назви не має, тільки умовні позначення з каталогів.
Далі іде Земля з її супутником Місяцем. В українській мові для двох цих тіл використовуються питомо слов’янські назви, які їх і позначали від самого початку. В Стародавній Греції богиня Землі називалася Геєю і саме від неї походить чимало термінів, пов’язаних із нашою планетою: геологія — наука про гірські породи, з яких вона складається, геоїд — складна фігура, що описує її форму, апогей — найвища точка орбіти супутника на орбіті Землі.
Слово «Луна», яке використовується для позначення нашого супутника має корені у праіндоєвропейській мові, але до нас прийшло з латини. Воно буквально означає «Світла». Також у Римі богинею Місяця вважалася Селена, чиє ім’я має те саме значення. Пізніше це небесне тіло почали пов’язувати з богинею-мисливицею Артемідою.
Також у Землі є кілька квазісупутників. Проте тільки три з них мають власні назви. Круітні — отримав її від кельтських племен, що в давні часи населяли Британські острови. Дуенде — назвали на честь персонажів іспанського фольклору, які приблизно відповідають домовикам. А Камоалева— перекладається з гавайської «шматок, що коливається».
Марс отримав свою назву на честь бога війни. В грецькій міфології йому відповідає Арес, тому в усіх термінах, в яких є «гео» при застосуванні їх до цієї планети, воно змінюється на «арео». Наприклад — ареологія — наука про гірські породи Марса.
У Марса два супутники: Фобос та Деймос. Свої назви вони отримали на честь синів бога війни і вони перекладаються як «страх» та «жах».
Супутники Юпітера
За Марсом йде найбільша планета Сонячної системи — Юпітер. Цей газовий гігант отримав свою назву на честь верховного божества римського пантеону. У грецькій міфології йому відповідає бог грози та денного світла, Зевс. Юпітер вважався батьком усіх богів, включно з Меркурієм, Венерою, Селеною/Артемідою, але не Геї. Вона, згідно із міфами, була його бабусею.
У Юпітера зараз відомо 95 супутників. Але тільки 48 з них мають власні назви. Першими їх отримали чотири найбільші об’єкти, відкриті Галілео Галілеєм у 1610 році. Іо, Каллісто та Європа — це коханки Зевса і з кожною з них пов’язана свою історію. Наприклад Каллісто зв’язок із Зевсом посварив з Артемідою, яка перетворила її на ведмедицю. А для того, аби вкрасти у її батьків Європу, Зевс сам перетворювався на бика. Ганімед — чудовий юнак, якого боги забрали до себе на Олімп для того, аби він їм підносив вино. Деякі міфи також кажуть, що охочий до кохання Зевс мав стосунки й з ним.
Амальтея —п’ятий за розміром і найближчий до газового гіганта супутник Юпітера отримав назву на честь кози, молоком якої вигодували самого Зевса, коли він був маленьким і ховався від батька-Сатурна, який хотів його з’їсти. Також із нею пов’язаний міф про ріг достатку. Саме ця частина її тіла мала чарівну здатність діставати їжу з нічого.
Решта супутників Юпітера також отримала свої назви на честь коханок верховного бога Олімпу, або просто персонажів, які з ним пов’язані. При цьому діє правило, що для супутників з ретроградним, тобто зворотнім відносно обертання самої планети тіл, вони мають закінчуватися на «е», для нормальних — на «а».
Про кожну з героїнь грецьких міфів, на честь яких названі супутники Юпітера можна розповісти свою більш чи менш відому історію. Наприклад, Леда названа на честь героїні міфів, яку любитель цікавих рольових ігор Зевс звабив у образі лебедя.
Сатурн та інші титани
Шоста планета від Сонця має ім’я римського бога Сатурна. У грецькій міфології йому відповідає Кронос. Обидва вони вважалися покровителями землеробства, а Кронос у пізніші часи — ще й богом часу, що у суспільстві, де найважливіший цикл року — польовий, було цілком природним.
Сатурн належав до старшого покоління богів. Його братами та сестрами були титани й титаніди. І саме на їхню честь і почали колись називати супутники гігантської планети. При цьому найбільший з місяців просто назвали Титаном, а решта отримали імена від конкретних персоналій: Енцелад, Мімас, Тефія, Діона та інші.
Про кожного з персонажів, що дали імена супутникам Сатурна можна розповісти свою цікаву історію. Наприклад, Енцелад був змієногим гігантом, що бився з молодим поколінням богів, але був похований під гігантським каменем, що став островом Сицилія. І досі виверження вулкана Етна на ньому називають «диханням Енцелада».
Рея була дружиною Кроноса-Сатурна і матір’ю Зевса. Атлас — тримав на плечах небо. Прометей — приніс людям вогонь та навчив ремесел, а потім був прикутий до скелі та підданий вічним тортурам.
Проте супутників у Сатурна виявляли все більше й більше. Поступово титани закінчилися і науковці почали залучати інших персонажів грецької міфології. Саме так серед супутників Сатурна опинилися Каліпсо — на честь німфи, що звабила Одіссея під час його мандрів, Пандора — на честь пані, що відкрила ящик з усіма бідами світу та Пан — на честь бога-покровителя пастухів і природи, що мав козлячі ноги та роги.
Але й цих героїв не вистачило. І тоді вчені вирішили звернутися до скандинавської міфології й залучити тамтешній аналог титанів — йотунів. Так серед них з’явилися Егір, Альвальді та Сурт. Останній, наприклад, відомий у сагах тим, що є вогняним велетнем і під час Рагнарьоку — останньої битви, має запалити весь світ.
Оскільки поняття «йотун» у скандинавській міфології достатньо широке, в число супутників Сатурна, що отримали імена від них увійшли також Локі — названий на честь бога-хитруна та Фенрір — жахливий вовк, що має наприкінці світу звільнитися від ланцюгів, що його сковують та проковтнути Сонце.
Нарешті, вчені вирішили й скандинавською міфологією не обмежуватися. Так серед невеликих супутників Сатурна з’явилися Ківіок, Іджирак та Таркек. Усі вони названі на честь персонажів з фольклору інуітів — корінних мешканців Гренландії. Крім того, існує Галльська група, кілька супутників з якої отримали назви на честь героїв кельтського епосу.
Проте навіть з урахуванням усього цього зі 146 нині відомих супутників Сатурна 83 досі лишаються безіменними.
Супутники Урана та Нептуна
Уран став першою планетою, яка не була відома астрономам з античних часів. Тому деякий час у неї не було постійної назви. Сучасна назва разом із принципом подальшого використання імен грецьких богів затвердилося лише в XIX столітті.
Уран — бог неба у римській міфології. Юпітеру він доводиться дідом, Сатурну — батьком, а Землі-Геї — братом та чоловіком. Як і в усіх грецьких верховних богів у нього було багато дітей, відносини з якими не склалися.
Першовідкривач Урана, Вільям Гершель хотів назвати планету на честь англійського короля Георга III, але інші астрономи висловилися проти. Натомість Уран став єдиною великою планетою, супутники якого замість богів та героїв міфології називають лише на честь персонажів англійської літератури.
Особливо в цьому плані пощастило п’єсі Шекспіра «Буря». З 28 відомих нині супутників Урана, 10 мають імена її персонажів: Аріель, Міранда, Калібан, Сикоракса, Просперо, Сетебос, Стефано, Трінкуло, Франциско та Фердинанд. Решта супутників, крім двох, названі на честь персонажів інших його творів. Лише два, Умбріель та Белінда названі на честь персонажів англійського поета Александра Поупа «Викрадення кучеря». Також у цьому творі є персонаж на ім’я «Аріель».
Наступною за Ураном як за відстанню до Сонця, так і часом відкриття планетою є Нептун. Свою назву він отримав на честь бога моря, якому в грецькій міфології відповідає Посейдон, брат Зевса. Не дарма в астрономії для його позначення використовується тризуб.
У Нептуна зараз відомо 16 супутників. Два з них досі не мають назви, решті дали імена персонажі грецької міфології, пов’язані з морем. Так найбільший з місяців планети має назву Тритон на честь сина Посейдона. Решта мають імена морських німф. Виключенням є Протей, названий на честь ще одного грецького морського божества, відомого своєю здатністю змінювати форму та Гіпокамп, що має ім’я морського коня з риб’ячим хвостом.
Карликові планети
У XX столітті люди вважали, що в Сонячній системі існує 9 планет. Останньою при цьому був Плутон. Своє ім’я він отримав за тим самим принципом, що й великі планети. Його йому подарував бог підземного царства мертвих, брат Юпітера та Нептуна. В грецькій міфології йому відповідає Аїд.
У XXI столітті вчені вирішили, що між великими світами та астероїдами треба ввести новий клас небесних тіл — карликові планети. Плутон включили до їхнього числа. Однак на той момент вже встигла скластися певна традиція пов’язувати його із царством мертвих. Саме так отримали свої назви всі п’ять нині відомих його супутників.
Найбільшим з них є Харон. Своє ім’я він отримав на честь човняра, що згідно з античними віруваннями відділяв царство живих від царства мертвих. Також присутні Стікс, названий на честь тієї самої річки, Цербер — на честь триголового пса, що стереже царство мертвих, Нікта — на честь богині ночі та Гідра — на честь жахливої багатоголової змії.
Проте Плутон виявився не єдиною карликовою планетою. Крім нього є також Ерида. Своє ім’я вона отримала від грецької богині розбрату. У неї є один супутник — Дизномія. Ім’я їй подарувала донька Ериди — богиня беззаконня.
Зараз карликовою планетою вважається також найбільший астероїд Головного поясу — Церера. Він названий на честь римської богині врожаю. Супутників у нього немає. Також до карликових планет належать транснептунові об’єкти — Макемаке та Гаумеа.
Перша з них отримала ім’я бога-творця з міфологі острова Рапа-Нуї і має досі офіційно не названий супутник. Друга названа на честь гавайської богині родючості. Вона має два супутники: Хііака та Намака. Перша у міфах була богинею танцю, а друга — моря.
Крім зазначених, у сонячній системі є ще кілька тіл, які претендують на те, щоб називатися карликовими планетами. У деяких із них є свої супутники.
