45 років тому у Плутона відкрили супутник Харон. Разом вони утворюють один із найдивовижніших об’єктів, відомих астрономам — подвійну карликову планету. А з огляду на походження назв цих двох об’єктів і умов на їхній поверхні, їх цілком можна вважати пеклом, царством мертвих Сонячної системи.
Відкриття Харона
Від самого свого відкриття 1930 року Плутон дратував учених своєю незвичайністю. Спочатку виявилося, що він обертається витягнутою та сильно нахиленою до екліптики орбітою, ще й час від часу буває ближчим до Сонця, ніж Нептун. Потім стало зрозуміло, що за розміром це тіло можна порівняти з Місяцем, тобто до «великих планет» він сильно не дотягує.
Однак 22 червня 1978 року вчені зрозуміли, що найцікавішої особливості Плутона вони досі не помічали. У цей день американський астроном Джеймс Крісті звернув увагу, що карликова планета на світлинах часом трохи видовжена, причому видовженість з’являлась і зникала з періодом близько тижня. Вчений зробив висновок, що за це явище «відповідає» плутоніанський супутник.
Спочатку Крісті хотів назвати цей супутник на честь своєї дружини Шерон, але розумів, що Міжнародний астрономічний союз такого точно не допустить. Тому він почав переглядати всі можливі назви, пов’язані з богом підземного царства Плутоном, і зупинився на Хароні — персонажі античної міфології, який займався тим, що перевозив душі померлих через річку Стікс.
«Харон» звучить дуже схоже на «Шерон», тож цей варіант усім сподобався та згодом став офіційною назвою небесного тіла.
Подвійна планета
Харон здивував учених майже одразу. Ще Крісті встановив, що період його обертання навколо Плутона складає 6,387 доби, а пізніші дослідження показали, що його орбіта має радіус близько 19 600 км — це майже у 20 разів менше за середню відстань між Місяцем і Землею.
Ще пізніше вчені дізналися, що діаметр Харона складає 1212 км, і це лише вдвічі менше, ніж у Плутона. Жодна інша планета Сонячної системи та її супутник не мають такого співвідношення мас і відстаней. Натомість, як виявилося вже у XXI столітті, така картина характерна для багатьох об’єктів поясу Койпера.
Тому не зовсім правильно буде казати, що Харон обертається навколо Плутона. Насправді обидва небесних тіла крутяться навколо спільного центру мас. Через це їх певний час вважали подвійною планетою.
На початку 2000-х астрономи саме вирішували, що робити з Еридою та іншими великими тілами, відкритими за орбітою Нептуна. Пропонувалося їх також визнати планетами. Тоді перемогла інша думка: з’явився клас карликових планет. Харон офіційно залишився супутником Плутона, однак учені постановили, що у майбутньому питання статусу цієї дивовижної подвійної системи ще розглядатимуть окремо.
Крижане пекло
До 2015 року про подвійну систему Плутон — Харон учені знали переважно те, що там пекельно холодно. Можна було б посперечатися, що в пеклі має бути гаряче, проте це стосується не всіх міфологій. Скандинавське царство мертвих Гельгейм, наприклад, неймовірно холодне.
Температура на поверхні обох тіл складає лише 40–60 K, що відповідає 233–213 градусам нижче нуля за Цельсієм. За таких умов у твердий стан переходять не лише вода та повітря, а й більшість газів. Не дивно, що коли 2015 року повз систему Плутон — Харон пролетів апарат New Horizons, то виявилося, що їхня поверхня складається з різних видів льоду: азотного, метанового, водяного та замерзлого монооксиду вуглецю (чадного газу).
Усі ці гази повільно випаровуються та формують ледь помітні атмосфери двох тіл, які досить швидко розсіюються у космічному просторі через малу силу тяжіння. Тож умови там справді не дуже приємні.
І що вже точно характерно для країни мертвих із будь-якої міфології — на Плутоні та Хароні темно. Сонце для спостерігачів у подвійній системі буде в середньому в 1600 разів тьмянішим, ніж на Землі. І хоча створюване ним освітлення все ще у 250 разів сильніше, ніж у місячну ніч під час повні, все одно на Хароні панують вічні сутінки.
«Пекельні» місця Плутона
За 45 років, що минули з моменту відкриття Харона, вчені виявили у подвійній системі багато цікавинок. І чимало з них отримали назви, пов’язані з царством мертвих або просто нехорошими місцями з різних культур.
Наприклад, два з чотирьох малих супутників карликової планети, відкритих уже в новому тисячолітті, отримали імена, пов’язані з потойбічним світом грецької міфології. Перший назвали Стікс — на честь тієї самої річки, через яку Харон перевозив мертвих. Другий — Цербером, на честь жахливого триголового собаки з хвостом-змією, який, за легендами охороняв, вхід до підземного царства.
На самому Плутоні існує велика кількість об’єктів, пов’язаних із цією темою. Прикладом тут можуть бути гряди скель Пандемоніум і Тартар. Перша з них отримала назву на честь столиці пекла з поеми Джона Мільтона «Втрачений рай», друга — на честь безодні, що знаходилася під античним царством померлих. Саме там олімпійські боги ув’язнили своїх супротивників — титанів.
На честь героїв міфів отримали назви флюктуси — характерні для Плутона форми рельєфу, що утворилися в результаті виливання рідини з його глибин. Їх назвали іменем грецького бога Діоніса, раба Ксантуса, що супроводжував його у мандрівці, персонажа африканських легенд Мпобе та Пера Портьє з французької поеми — всі вони теж добровільно подорожували пеклом.
Ще на Плутоні є довгі низькі долини, або ж борозни. Їм теж дали імена вигаданих мандрівників до пекла. Тут можна зустріти не тільки сина Одіна Гармонда і його восьминогого коня Слейпніра, які подорожували до Гельгейму, аби забрати брата Бальдра, а й китайського царя мавп Сунь Укуна, а також провідників Данте по колах пекла — Вергілія та Беатріче.
Крім того, на Плутоні є темні плями незрозумілої природи, що називаються макулами. Вони були пойменовані на честь лихих богів і створінь із класичних міфологій і літературних творів. Наприклад, одна з макул має ім’я Моргота — злого духа з вигаданого Джоном Толкієном світу Середзем’я, інша — вогняного духа Балрога, що служив йому. Ще одна темна пляма називається Ктулху, на честь вигаданого Говардом Лавкрафтом темного божества, що поєднує у своєму образі риси людини, восьминога та рептилії.
Фантастичний світ Харона
Команда вчених, яка працювала із зондом New Horizons, запропонувала давати об’єктам на поверхні Харона назви, пов’язані з науковою фантастикою чи її авторами. На сьогодні Міжнародний астрономічний союз частково підтримав цю пропозицію. Частина назв, придуманих науковцями, стала офіційною, частина — лишається невизнаною.
Зрозуміло, що тут теж не обійшлося без «пекельної теми». Однією з найпомітніших деталей поверхні Харона є велетенська темна пляма у його північній півкулі. Вона утворилася внаслідок осідання органічних речовин в умовах надзвичайно низьких температур. Ця місцевість, по суті, є велетенською макулою. Вона отримала назву Мордор. Так у вигаданому всесвіті Джона Толкієна називається малопридатна для життя рівнина, населена орками.
Величезне крижане нагір’я на Хароні отримало назву Оз на честь чарівної країни з творів Френка Баума, а найбільший кратер — Дороті. Саме так в оригінальній казці звали дівчинку, яку чарівний вихор відніс туди.
Честі «потрапити на Харон» удостоїлися четверо авторів фантастичних творів: письменники Артур Кларк, Октавія Батлер, Енн Маккефрі та режисер Артур Кларк (хоча насправді названі вони на честь тезки письменника). Крім того, тут повно кратерів та інших деталей рельєфу, названих іменами героїв різних творів: Люка Скайвокера, Ходжі Насреддіна, Джеймса Кірка, Елен Ріплі й навіть Аліси, яка подорожувала Країною Чудес і Задзеркаллям.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
