Рухаючись небесною сферою, Місяць не менше двох разів на рік влаштовує повні, кільцеподібні або часткові сонячні затемнення. Значно частіше він закриває зорі — такі явища астрономи називають окультаціями. Як і затемнення, їх можна побачити лише на обмеженій частині земної кулі, причому бажано, щоб там у цей час була ніч або принаймні сутінки. Але для окультацій найяскравіших світил зодіакального поясу, що мають блиск біля 1-ї зоряної величини, ця умова не є суттєвою. Саме така подія очікує на нас 18 жовтня: в цей день наш природний супутник накриє зорю Антарес (α Скорпіона).
Площина місячної орбіти нахилена до земної трохи більше ніж на 5°. На перший погляд, це не так уже й багато, але насправді це у 10 разів більше середнього видимого діаметра Місяця на нашому небі. Пряма, по якій перетинаються орбітальні площини, називається лінією вузлів. Якби вона була нерухомою, сонячні та місячні затемнення щороку припадали б на одні й ті самі дні, й наш природний супутник постійно рухався б на тлі тих самих зір. Насправді ж ця лінія під дією гравітації Сонця та планет повільно обертається зі сходу на захід (для спостерігачів Північної півкулі — зліва направо). Тому Місяць при кожному оберті закриває трохи інше пасмо небесної сфери.
Сонце, рухаючись екліптикою, щороку від двох до чотирьох разів (дуже рідко — п’ять разів) неминуче проходить недалеко від вузлів місячної орбіти, й у цей час із Землі видно сонячні чи місячні затемнення. Трохи складніше з «нерухомими» зорями. Окультації тих із них, що розташовані неподалік екліптики, відбуваються тоді, коли неподалік опиняється якийсь із вузлів. Це трапляється приблизно раз на 9 років. Насправді, оскільки Місяць має помітний кутовий діаметр (як уже згадувалося — порядку половини градуса), а його «тінь» падає на досить велику Землю, існує певний діапазон віддаленості вузла від небесного тіла, при якому наш природний супутник закриє його від наземних спостерігачів. Тому окультації подібних світил, найкращим прикладом яких є Регул (α Лева), відбуваються серіями тривалістю 1–2 роки, розділеними проміжками у 7–8 років. У такій серії зоря зникає за місячним диском кожні 27–28 діб, але не всі з цих явищ можна побачити в конкретній точці земної кулі.
Трохи складніше із зорями, що лежать далеко від екліптики. Більшу частину часу проєкція орбіти Місяця на небесну сферу пролягає далеко від них, тому жодних окультацій не відбувається. Але далі настає період, коли він досить довго проходить майже по тій самій ділянці неба, і якщо на ній є якийсь об’єкт — він регулярно «зникатиме» за місячним диском, причому тривалість такої серії може сягати 5 років. А потім настає 13-річна перерва…
Саме це й відбувається з Антаресом, який з усіх яскравих зодіакальних зір (сюди ще входять Альдебаран і Спіка) лежить найдалі на південь від небесного екватора. Звичайно, це ускладнює його спостереження в наших широтах, але все-таки його окультації в Україні час від часу буває видно, хоч і не завжди у сприятливих умовах.
Попередня серія покриттів Антареса Місяцем завершилася 21 жовтня 2009 року. В той день його окультацію було видно в Києві, але на висоті менш ніж 3° над горизонтом. Нинішня серія розпочалася 24 серпня 2023-го, коли рідкісну подію могли спостерігати в Західній півкулі. 21 вересня ця зоря в Україні зійшла через 3 години після того, як з’явилася з-поза місячного диска, і ось, нарешті, 18 жовтня ми зможемо побачити всю подію від початку до кінця. Проблема лише в тім, що на більшій частині української території вона відбуватиметься на світлому небі, ще до заходу Сонця.
Місяць у цей день матиме фазу тонкого серпа й закриватиме Антарес своїм темним краєм. Раніше за інших це помітять мешканці Західної України: у Львові окультація почнеться о 16 годині 32 хвилині за місцевим літнім часом. У Києві це станеться о 16:43, ще на дві хвилини пізніше — в Одесі, о 16:52 — у Харкові. Звичайно, спостерігати це явище неозброєним оком за висоти Сонця над горизонтом 10–15° буде неможливо, але телескопа чи бінокля зі збільшенням 15–20 крат і діаметром об’єктива понад 50 мм цілком має вистачити. Відкриття відбудеться у дещо кращих умовах, особливо для сходу країни, де наше денне світило вже встигне сховатися за обрієм. Відповідний час для Харкова — 18 годин 1 хвилина, для Одеси — 17:59, для Києва — 17:53 (у цих двох містах Сонце перебуватиме менше ніж у градусі над горизонтом). Нарешті, для Львова поява зорі очікується о 17:44, але там висота Сонця в цей момент перевищуватиме 5°. Час указаний із точністю до хвилини, оскільки він буде відрізнятися для різних районів міст.
Західніше Антареса (менш ніж у 4 кутових секундах від нього) розташована зоря-супутниця, що має блиск біля 6-ї зоряної величини. Побачити її окремо від «основного» світила можна далеко не у всякий телескоп, оскільки вона губиться у потужному ореолі червоного гіганта й потребує гарної оптики з потужним збільшенням, а також майже ідеальних атмосферних умов. Іноді це завдання полегшує Місяць, коли більш яскравий компонент ще перебуває за його диском, а менш яскравий — уже з’явився. Втім, для цього потрібно, аби поява зір відбувалася з-поза його темного краю. Відповідна конфігурація небесних тіл на території України буде аж у ніч із 12 на 13 квітня 2028 року. А 27 серпня того ж року поточна серія окультацій Антареса завершиться.
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
