У сучасному світі лише знання є єдиним ресурсом, який має значення
Економіка знань — це економіка, в якій знання відіграють найважливішу роль. Їх виробництво стає рушійною силою розвитку країни та суспільства, ринковим продуктом, який можна продати й отримати прибуток. Працює така схема лише в тих державах, де з’являється культ знань, а її громадяни готові постійно вчитися і розвиватися.
Вперше заговорив про «економіку знань» австрійський і американський економіст Фріц Махлуп у 1962 році. Про настання нового етапу в економічному розвитку писали Пітер Друкер, Елвін Тоффлер, Джеймс Куїнн, Роберт Річ, Деніел Белл. Сьогодні розроблено кілька методів вимірювання рівня економіки знань, якими користуються для оцінки розвитку та потенціалу країни, а також написано безліч наукових праць з дослідження цього питання.
Сучасне постіндустріальне суспільство, в якому ми живемо, — це результат досягнень науково-технічного і технологічного прогресу. Країни, що домоглися економічного зростання і процвітання зробили ставку на зростання людського капіталу, розвиток сфери послуг і прогрес інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).
«Економіка знань — це економіка, в якій знання відіграють найважливішу роль. Їх виробництво стає рушійною силою розвитку країни та суспільства, ринковим продуктом, який можна продати й отримати прибуток
Елвін Тоффлер
Держава, яка орієнтується на економіку знань, збільшує витрати на наукові дослідження, модернізує профосвіту, впроваджує концепцію «навчання впродовж усього життя», збільшує кількість працівників інтелектуальної праці. У такій країні відбувається активне зростання у сфері ІКТ, а висока частка в структурі економіки належить сфері послуг.
В яких країнах економіка орієнтована на знання
Економіка знань властива розвиненим державам, як США, Німеччина, Великобританія, Франція, країнам Східної Азії — Республіці Корея і Японії, де виробництво наукомісткої, високотехнологічної продукції є головним джерелом зростання їхніх економік. Активно ідею «індустрії знань» почали розробляти японці, що допомогло їм у конкурентній боротьбі на світовому ринку.
При створенні високотехнологічних, наукомістких знань, їхній комерціалізації та впровадженні в усі сфери економіки країні потрібні людські ресурси новаторського типу. Економіка знань вимагає нестандартного мислення, генерування ідей, формулювання нових теорій, законів і технологічних винаходів, створення унікальних товарів. Наукові відкриття і технічні винаходи ведуть до економічного зростання і розвитку людського капіталу. Отже, вирішальним фактором виробництва в період становлення нового технологічного базису є не провідна технологія, а високорозвинена ініціативна робоча сила.
Домогтися розвитку людського капіталу можна лише через поліпшення якості освіти, інвестування в науку, підтримку університетів і профільного навчання. Розгляньмо навчальні заклади, які лідирують у рейтингових списках.Так, за даними рейтингу QS World University Rankings, у 2020 році в першу десятку кращих вишів світу входять університети США, Великої Британії та Швейцарії. В першу двадцятку цього рейтингу, крім перерахованих країн, потрапляють також Сінгапур і Китай. Як бачимо, держави, університети яких утримують пальму першості, лідирують також і в економічній сфері.
«Навчання — це безперервний процес, що дозволяє бути в курсі змін. І найзлободенніше завдання — навчити людей вчитися»
Пітер Друкер
Звичайно, навчання в таких університетах вже давно стало бізнесом, що приносить хороший прибуток навчальним закладам. Однак, крім заробляння грошей, такий підхід дозволяє збирати талановитих студентів з усього світу, відбирати перспективних молодих вчених, даючи їм можливість працювати в кращих наукових лабораторіях. Своєю чергою такі вчені роблять величезний внесок у розвиток науки, як фундаментальної, так і прикладної. А їхні розробки залишаються в тій країні, де вони працюють. Тому такі вкладення приносять матеріальну вигоду суспільству в цілому, а не лише тим людям, які виграють від розширення можливостей здобути освіту.
Як освіта пов’язана з розвитком країни
Яскравим прикладом залежності добробуту країни від освіти та людського капіталу є Південна Корея. У 1960-ті роки ця країна мала ВВП, як в Афганістану, а її національний дохід був нижчим рівня Мексики й усіх країн Південної Америки. Вона посідала 21 місце серед 30 країн Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) за часткою дорослих громадян з вищою освітою. Завершену середню освіту мала менш ніж третина дорослого населення. Сьогодні з вищою освітою — 97% корейців у віці від 25 до 34 років, і це найбільший показник серед основних промислово розвинених країн.
«Неписьменним у майбутньому буде не той, хто не вміє читати, а той, хто не навчився вчитися»
Елвін Тоффлер
Корею порівнюють із провідними державами світу не лише за кількісними характеристиками освіти, а й за якістю результатів навчання і рівності освітніх можливостей у школах. За ці роки Південна Корея перетворилася з аграрної країни на одного з технологічних лідерів світу. Внесок у науку і розвиток людського потенціалу був одним із факторів, які допомогли досягти такого успіху. За даними Світового банку, в 1988 році ВВП Корейської республіки становив $197 млрд (за поточними цінами). Майже через 30 років, у 2017-му, він дорівнював вже $1,5 трлн — у 8 разів більше. У 2018 році Південна Корея вп’яте поспіль посіла перший рядок у Bloomberg Innovation Index. Цей індекс оцінює країни за сімома критеріями, включаючи витрати на дослідження і розробки та концентрацію високотехнологічних державних підприємств.
Як оцінюють рівень економіки знань
На національному рівні оцінка інтелектуального капіталу країни, а також її потенціалу, відбувається за чотирма напрямами: інформаційне суспільство, глобалізація економіки, продуктивність і фінансова структура. Методики були розроблені двома міжнародними організаціями — Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) та Всесвітній банк.
Спосіб оцінювання ОЕСР містить понад 200 індикаторів, а Всесвітній банк використовує метод, який включає 148 показників для 148 країн. На основі даних методик були створені The KAM Knowledge Index (KI) і The Knowledge Economy Index (KEI). У 2019-му Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) опублікував індекс економіки знань, за яким оцінювали 38 країн, з якими він співпрацює.
«Якщо в минулому столітті панівними постатями були підприємці, бізнесмени та промисловці, то в нову епоху такими стають вчені, математики, економісти — творці нової інтелектуальної технології»
Деніел Белл
У цей рейтинг потрапила й Україна. Наша держава посіла 27 місце за індексом KEI. Лідерами рейтингу стали Естонія, Словенія та Литва. Латвія, Польща, Хорватія, Словаччина та Угорщина входять у першу десятку, а сусідня Білорусь — на 11 місці.
Економіка знань всередині компаній
Поняття «економіка знань» стосується не лише країни в цілому, але й бізнесу. Сьогодні навіть традиційні компанії не можуть вижити без впровадження нових ідей, інноваційних технологій та кваліфікованих співробітників, готових до новаторських змін. У сучасному світі володіння технологією перестало бути конкурентною перевагою. Адже сьогоднішній економіці властива висока імітаційна активність. Конкуренти ретельно стежать за новими розробками й готові оперативно скопіювати та випустити аналог, який, можливо, буде навіть кращий за оригінал. Аби обійти суперників, необхідно запропонувати унікальний продукт, а отже, компаніям необхідний високий рівень інтелекту і творчого потенціалу. Тобто основним вагомим капіталом є люди.
Де ж знайти стільки талановитих співробітників, нових концепцій всередині компанії, запитаєте ви? Філіп Котлер стверджує, що кожна фірма — це джерело знань та ідей, потрібно лише правильно стимулювати їхнє вироблення та вміти «дістати». Для реалізації цих завдань він пропонує створити всередині компанії три ринки — ідей, капіталу і талантів.
«Інформація та знання — термоядерна зброя в конкурентній боротьбі нашого часу»
Томас Стюарт
Талановиті люди шукають можливості для розвитку, і вони обиратимуть компанії, які надають для цього все необхідне. Тому для залучення обдарованих співробітників фірми мають позиціювати себе як платформ зростання, де люди можуть розвиватися швидше, ніж на іншому місці роботи.
Цікаву систему з «виловлювання» ідей впровадило керівництво корпорації «Ксерокс» (Xerox Corporation). За допомогою спеціально розробленої системи «Еврика» компанія дала можливість всім працівникам записувати корисні поради, ідеї, рацпропозиції та знахідки для подальшого обговорення. Заохоченням було не матеріальне стимулювання, а визнання заслуг співробітників, що вносять у систему свої задуми. Поруч з ідеєю вказувалося ім’я автора, а всі охочі могли висловлювати свою думку, оцінити перспективність, корисність тощо, тобто рецензувати її. За перший місяць роботи в системі було зібрано 5000 порад та ідей.
Якщо кілька століть тому наука не встигала за виробництвом, то сьогодні вона прогнозує і визначає його реформування. Промисловість спирається на науку та ставить перед нею завдання. Мета створити економіку знань визначає необхідність прогресу науки та динамічну реалізацію її досягнень.
До того ж розвитку потребує не лише прикладна, але й фундаментальна наука, що є двома сторонами однієї медалі. Вони доповнюють одна одну і тим самим забезпечують інноваційні рішення проблем, з якими стикається людство на шляху до сталого розвитку.
Головною ж рушійною силою прогресу в сучасній економіці є знання. Однак вони існують не самі по собі, а належать їхньому носію, тобто зосереджені в людському капіталі. В економіці знань людина — це не лише фактор виробництва, але і його результат, а процес розвитку економіки знань полягає в нарощуванні здібностей, умінь, навичок і компетенцій, а також потреб особистості.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
