Існує легенда, що Миколай Коперник ніколи в житті не бачив Меркурій. І хоча це, скоріш за все, не так, «упіймати» найближчу до Сонця планету справді непросто. Проте, якщо ви ретельно оберете час та місце, спостереження обов’язково будуть вдалими, адже зараз триває один із найкращих періодів для спостереження Меркурія у 2025 році.
Коперник та Меркурій
Із п’яти планет, видимих неозброєним оком і відомих людству з давніх часів, Меркурій справді найскладніший для спостережень. І пов’язано це не з тим, що він є найменшою планетою, адже це все ж доволі яскравий об’єкт. Основна проблема в тому, що ця планета ніколи не опиняється достатньо далеко від Сонця.
Легенда, що Миколай Коперник ніколи не бачив Меркурій, розповсюдилася через те, що в його фундаментальній праці «Про обертання небесних сфер» він не наводить власних спостережень цієї планети. Королівська Пруссія (нині — територія Польщі), де Коперник провів більшу частину свого життя, і справді не вирізнялася сприятливим астрокліматом, що могло суттєво ускладнити спостереження.
Однак славетний британський астроном і популяризатор науки Сер Патрік Мір у своєму листі до Гленна Чапла згадував, що під час візиту в Польщу міг спостерігати Меркурій впродовж 6 вечорів поспіль, попри несприятливий тамтешній клімат та світлове забруднення від Торуня — рідного міста Коперника.
Беручи до уваги те, що Миколай Коперник був надзвичайно видатним науковцем, який прожив доволі довге життя, і не тільки в Польщі, важко повірити, що він ніколи не спостерігав Меркурій. Зокрема, є свідчення, що йому все ж таки вдалося побачити «невловну планету» принаймні тричі й доволі точно зафіксувати її положення.
8 березня — день найбільшої східної елонгації Меркурія
Оскільки Меркурій — найбільш внутрішня планета системи, то при спостереженні з Землі він ніколи не відходить далеко від Сонця, тому його неможливо побачити вночі. Найкращий період для спостережень настає або незадовго до сходу нашої денної зорі, або невдовзі після того, як вона сховається за обрієм, залежно від положення Меркурія на орбіті.
Коли внутрішня планета опиняється на максимальній кутовій відстані від Сонця, кажуть що вона перебуває у найбільшій елонгації. Хоча елонгацію планети коректніше визначати як різницю екліптичних довгот Сонця та планети. Залежно від розташування планети відносно Сонця, розрізняють західну та східну елонгацію. У першому випадку ви зможете побачити «небесну мандрівницю» перед світанком, у другому — на початку вечірніх сутінків. Меркурій стає доступним для спостережень поблизу тих днів, коли досягає найбільшої елонгації. І саме 8 березня він опиниться в найбільшій східній елонгації, тобто його можна буде побачити увечері.
Через витягнутість орбіти Меркурія та її просторове розташування, умови спостережень у максимальних елонгаціях сильно відрізняються. Якщо планета опиняється у найбільшій елонгації приблизно тоді ж, коли проходить перигелій (найближчу до Сонця точку орбіти), то кутова відстань до Сонця складатиме ~18°. У випадку проходження афелію (найвіддаленішої точки орбіти) це значення сягає 28°.
8 березня, під час найбільшої східної елонгації Меркурія, кутова відстань між Сонцем та планетою становитиме 18,2° (близько до нижньої межі), оскільки буквально за кілька днів до того, 4 березня, Меркурій якраз пройшов перигелій. То чому ж ми обговорюємо поточну конфігурацію як одну з найбільш вдалих цього року? Бо положення цієї спритної планети на небі визначається не тільки кутовою відстанню від Сонця.
Велику роль також відіграє і розташування Землі на її орбіті та наявність нахилу осі обертання нашої планети відносно площини екліптики. Якщо простежити, під яким кутом екліптика розташовується відносно горизонту впродовж року під час сходу та заходу Сонця, то можна помітити, що цей параметр постійно змінюється. Оскільки Меркурій не відходить далеко від площини екліптики, то найбільш вдалими у нашому випадку є ті ситуації, коли Сонце сідає або сходить з-за обрію майже вертикально. У північній півкулі максимальний кут на заході можна спостерігати у дні весняного рівнодення, а на сході — у дні осіннього. Весняне рівнодення відбудеться 20 березня, тобто невдовзі після найбільшої східної (вечірньої) елонгації Меркурія.
Ще один фактор, який впливає на видимість Меркурія, — нахил його орбіти відносно екліптики. У різних максимальних елонгаціях планета може опинитися або «над» або «під» екліптикою. І тут нам 8 березня теж пощастило: Меркурій розташується вище екліптики. Сукупність усіх цих факторів призводить до того, що планета зайде за обрій через 1 год. 40 хв після Сонця, тобто ми маємо достатньо часу для спостережень.
Як обрати час та місце спостережень?
Аби побачити Меркурій поблизу найбільшої східної елонгації, що спостерігатиметься 8 березня, вам точно знадобиться майданчик із відкритим західним горизонтом. Найкращий час для спостережень вказати неможливо, оскільки для кожної локації він буде свій, але орієнтуватися можна на 18:30 — 18:50 за місцевим часом.
Точніше спрогнозувати можна за допомогою віртуальних планетаріїв. Загальна порада така: обирайте час, коли Сонце перебуває принаймні у 7°–8° під горизонтом, а Меркурій — щонайменше у 6° над горизонтом. Ви легко зможете побачити планету майже точно на заході, але не сплутайте її з Венерою! Із блиском -0,4m, Меркурій суттєво поступається їй у яскравості й розташується лівіше та нижче. Якщо ж ви подивитеся на ці планети в телескоп, то побачите, що Венера скидається на тоненький серпик, як молодий Місяць, у той час як фаза Меркурія буде схожа на першу чверть — Сонцем освітлено 44% диска планети.
Але 8 березня — не єдина дата, коли можна побачити Меркурій найближчим часом. Його буде видно і сьогодні (7-го), і ще принаймні тиждень. Зверніть також увагу на конфігурацію 14–15 березня, коли Меркурій та Венера опиняться на західному небі майже на однаковій висоті, близько одне до одного.
