Зазвичай у галактиці розташована лише одна надмасивна чорна діра. Рідко коли там міститься пара таких об’єктів. Але нещодавно у дуже віддаленій від нас системі знайшли одразу три.
Три надмасивні чорні діри в одній галактиці
Нещодавно міжнародна команда астрономів під керівництвом науковців з Інституту позаземної фізики товариства ім. Макса Планка повідомила про відкриття галактики J0148-4214. У ній вони знайшли ознаки присутності одразу трьох надмасивних чорних дір. Про це повідомляє сайт phys.org.
Надмасивні чорні діри — це найважчі окремі об’єкти у Всесвіті. Зазвичай вони розташовані в центрах галактик і повільно зростають разом із ними. При цьому інколи зустрічаються пари таких об’єктів, і це свідчить про їхні злиття, які зараз вважають основним механізмом набору маси.
Проте одразу три надмасивні чорні діри у J0148-4214 — це справді важлива подія. І те, що сама галактика розташована на відстані 12,5 млрд св. років від нас, робить її ще цікавішою. Це означає, що ми її бачимо такою, якою вона була 1,2 млрд років тому.
Чому три чорні діри такі важливі
Для того, аби зрозуміти, що в галактиці J0148-4214 міститься аж три надмасивні чорні діри, науковцям довелося застосувати спектроскопію. Саме вона виявила три точки, в яких атоми водню рухаються зі швидкостями, близькими до світлової. Дві з них розміщені в центрі. Третя — біля краю диска галактики.
Щоб роздивитися два центральні об’єкти, астрономам довелося особливо точно виміряти релятивістський зсув ліній у їхніх спектрах. Виявилося, що пара в центрі складається з великої чорної діри масою у 80 млн сонячних і значно меншої — масою у 0,6 млн сонячних, яка відділена від неї на відстань 620 світлових років.
Третя чорна діла має масу близько 2 млн сонячних. Вважається, що вона є слідом відносно нещодавнього злиття і ще достатньо довго залишиться окремим об’єктом. А ось перші дві мають пережити злиття протягом наступних сотень мільйонів років.
Проте найголовніше в усій цій історії саме наявність аж трьох надмасивних чорних дір у дуже ранній галактиці. Це свідчить, що злиття тоді відбувалися значно частіше, ніж зараз. І це могло б добре пояснити занадто велику масу цих об’єктів у сучасному Всесвіті.
