30 червня інтернет облетіли записи, зроблені жителями китайського міста Гун’ї. Вони демонстрували наслідки невдалого пропалення першого ступеня ракети «Тяньлун-3», побудованої компанією Space Pioneer. Вона зірвалася з випробувального стенда, після чого здійснила суборбітальний політ і вибухнула під час удару.
Попри гадану курйозність випадку, Space Pioneer дуже пощастило, адже в безпосередній близькості від стенда компанії розташовуються житлові будинки. Ступінь цілком міг упасти на них, що напевно б призвело до маси жертв.
На жаль, далеко не всі подібні інциденти вирішуються настільки успішно. У цьому матеріалі ми розповімо про найбільші ракетні катастрофи в історії.
Трагедія на космодромі Байконур (1960 рік)
24 жовтня 1960 року став чорним днем для космодрому Байконур. На ньому сталася катастрофа, яка стала найбільшою за кількістю жертв в історії космонавтики. Вона була спричинена грубими порушеннями техніки безпеки.
Того дня з Байконура планувалося запустити нову балістичну ракету Р-16. Передбачалося, що пуск буде присвячений черговій річниці Жовтневої революції. Однак на ракеті виникли проблеми, які за правилами вимагали її повернення на завод для прочищення баків, магістралей і перебирання двигунів. Це означало, що наступна спроба запуску відбудеться не раніше ніж через місяць.
У цій ситуації головком РВСП Головний маршал артилерії Митрофан Недєлін, який керував випробуванням, пішов на грубе порушення всіх правил техніки безпеки, зажадавши усунути несправності прямо на заправленій ракеті. Усе це відбувалося під особистим контролем Недєліна, який демонстративно сидів на стільці біля самого підніжжя ракети. Поруч із ним перебували конструктори, їхні заступники, високопоставлені військові та їхня численна свита. Загалом, на стартовому майданчику були присутні понад 200 осіб.
За пів години до розрахункового часу старту на Р-16 сталося несанкціоноване ввімкнення двигунів другого ступеня. Вогняний струмінь миттєво пробив баки першого ступеня з окислювачем і пальним, після чого стартовий майданчик перетворився на пекло. За різними даними, трагедія забрала життя від 78 до 126 осіб, що робить її найбільшою за кількістю жертв трагедією, яка коли-небудь траплялася на космодромах. Щодо маршала Недєліна, то від нього залишилися лише оплавлена Золота Зірка Героя Радянського Союзу, один погон і наручний годинник.
Вибух на космодромі Плесецьк (1980 рік)
Друга за кількістю жертв катастрофа на космодромі сталася 18 березня 1980 року. Того дня з космодрому Плесецьк планувалося запустити ракету «Восток-2М». Але за дві години до пуску, коли розрахунок займався її заправленням, стався вибух.
В цей момент у безпосередній близькості від ракети перебувала 141 людина. 44 із них загинули, ще 43 людини дістали опіки різного ступеня тяжкості та були доправлені до шпиталю. Чотири людини згодом померли.
Комісія, яка розслідувала аварію, списала все на загиблих. В офіційному висновку було зазначено, що причиною катастрофи стало займання просоченої киснем тканини внаслідок несанкціонованих дій одного з номерів бойового розрахунку.
Однак усього за рік на Плесецьку мало не вибухнула інша ракета. Надалі з’ясувалося, що перекис водню, який використовувався як паливо, почав розкладатися ще в наземних магістралях, утворюючи вибухонебезпечну суміш. Своєю чергою це сталося через те, що завод, який випускав їх, використовував під час виробництва каталітично активні матеріали. Заводський брак і став причиною вибуху.
Знищене китайське селище (1996 рік)
Ракетні катастрофи забирали життя не тільки співробітників космодромів, а й звичайних мешканців, яким не пощастило опинитися на шляху падаючої ракети. Два такі випадки сталися в 1995 – 1996 роках у Китаї.
Перша трагедія сталася 26 січня 1995 року. Запущена того дня з космодрому Січан ракета «Чанчжен-2E» почала відхилятися від курсу, і через 50 секунд її довелося підірвати. Уламки носія впали на сільський будинок, унаслідок чого, за офіційними даними, загинула сім’я з шести осіб.
Лише через рік ця трагедія виявилася перекрита ще більшою катастрофою. 15 лютого 1996 року з космодрому Січан запустили ракету «Чанчжен-3B». Ледве відірвавшись від стартового майданчика, вона різко відхилилася від курсу і, подібно до крилатої ракети, помчала в напрямку розташованого за п’ять кілометрів від космодрому селища. Через 22 секунди після старту 426-тонний носій вдарився об землю й вибухнув, утворивши величезну вогняну хмару.
Після вибуху в селищі не залишилося жодної цілої будівлі. За офіційними заявами китайської сторони, трагедія забрала життя 6 осіб і ще 57 дістали поранення. Утім, більшість західних експертів вважають, що ці цифри сильно занижені і йдеться про десятки або навіть сотні загиблих.
Ми вже навряд чи дізнаємося, скільки насправді життів забрала Січанська трагедія. Китайська влада зробила все, щоб якомога швидше приховати її сліди. Залишки селища були оперативно знесені. Кажуть, уже через рік після аварії практично ніщо не нагадувало про те, що зовсім недавно тут жили люди. На місці падіння ракети так і не було встановлено жодного меморіалу в пам’ять про загиблих, а китайські ЗМІ більше ніколи не згадували про трагедію.
Вогняне пекло на космодромі Алкантара (2003)
У серпні 2003 року на бразильському космодромі Алкантара було багатолюдно. Фахівці готували до пуску ракету VLS-1. У разі успіху Бразилія б офіційно стала космічною державою. Ракета була встановлена на стартовий майданчик, після чого фахівці провели успішну імітацію пуску.
Але VLS-1 не судилося досягти космосу. 22 серпня без будь-яких очевидних причин активувався один з її бічних прискорювачів. Далі події розгорталися стрімко. Вогняний факел підпалив сусідні силові агрегати, після чого носій вибухнув. Потужний вибух повністю зруйнував десятиповерхову пускову вежу, перетворивши її на купу понівеченого металу. Вогонь підпалив джунглі, стовп диму спостерігався за багато кілометрів від космодрому.
Кількість жертв спочатку неможливо було визначити. Надалі все ж вдалося встановити, що під час вибуху загинула 21 людина. Ще кілька десятків отримали травми та опіки. Вибух на Алкантарі став найбільшою у XXI столітті за кількістю жертв катастрофою, пов’язаною з космічною індустрією.
Подальше розслідування встановило, що все сталося через електричний розряд, несанкціоновано поданий у систему запалювання бічного прискорювача. Чому це сталося, так і не вдалося з’ясувати. Але одне можна сказати напевно: катастрофа на Алкантарі стала дуже серйозним ударом по космічній програмі Бразилії, від наслідків якого вона так досі й не оговталася.
