Вчені змогли пояснити, як формуються ландшафти на Титані. Вони з’ясували, як крихкі органічні з’єднання формують дюни. А вже на основі цього пояснили утворення глобальних ландшафтів на цьому небесному тілі.
Ландшафти на Титані
Найбільший супутник Сатурна — Титан — вважається небесним тілом, яке найбільш схоже на Землю. Відомо, що на ньому є щільна атмосфера, течуть потоки рідини та існують навіть цілі моря. Однак схожість ця оманлива, оскільки вітри тут з чистого азоту, рідина насправді є рідким метаном, а пісок складається з вуглеводнів.
Вчені вирішили дізнатися, наскільки процеси утворення рельєфу схожі на земні. На нашій планеті більшість піску та каміння, які є основою ландшафту, складаються із силікатів. Вони значно міцніші за вуглеводні, тому основні процеси утворення ґрунтів у нас — руйнування гірських порід, внаслідок якого утворюються уламки різного розміру.
Однак вуглеводні на титані не настільки міцні. І дослідники побоюються, що вони мали б стертися у мікроскопічний пил, з якого навіть дюни утворитися не можуть. Та і взагалі процеси утворення рельєфу можуть виявитися зовсім несхожими на Земні.
Аналог титаніанських порід знайдено на Землі
На щастя, вчені знайшли на Землі гірські породи, які утворюються з органічних речовин в умовах, досить схожих на титаніанські. Ідеться про ооїди — карбонатні зерна, що часто зустрічаються біля узбережжя карибських островів. Ці невеличкі кульки утворюються напряму з морської води шляхом осаду.
Молекули, розчинені у морській воді, осідають на поверхні вже сформованих зерен. Це дозволяє їм рости. Одночасно відбувається ерозійне руйнування ооїдів. В умовах протиборства цих двох процесів вони й формують породу. На думку вчених, на Титані відбувається те саме. І ці процеси дозволяють утворювати достатньо вибагливі форми рельєфу.
Формування глобальних ландшафтів
Розуміння процесу утворення зерен органічних речовин дозволило з’ясувати, як із них формуються глобальні ландшафти. Раніше вже було відомо, що в екваторіальних областях супутника існують гряди дюн, у помірних широтах їх змінюють рівнини, а поблизу полюсів розповсюджені лабіринти — складні утворення з щебеню та піску.
Тепер стає зрозумілим, що ключову роль у формуванні усіх цих форм відіграють вітри, які свого часу почув зонд Huygens. Біля екватору Титана вони достатньо сильні, й тому тут процеси ерозії переважають сплавлення та зростання частинок. Як наслідок, вони стираються у дрібний пил, який і формує дюни.
У помірних широтах вітрів майже немає. Тому тут усі частинки сплавляються разом і утворюють вкриті щільним корком рівнини. Найскладнішими умовами вирізняються полюси супутника. Тут також бувають вітри, які стирають вуглеводні на пісок, але є і монолітні породи, схожі на земні піщаники.
І саме поблизу полюсів Титана випадає багато опадів. Звичайно, це не вода, а рідкий метан. Але і його достатньо, аби формувалися потоки рідини, які викликають процес карстування, тобто утворення порожнин у породі. Зрештою, скелі починають руйнуватися і формуються лабіринти.
За матеріалами Рhys.org
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
