Комета Чурюмова-Герасименко (67P/Churyumov-Gerasimenko) — наразі єдиний об’єкт свого класу, досліджений космічним апаратом, що довгий час перебував поблизу нього. З серпня 2014 до вересня 2016 року європейський зонд Rosetta зробив понад сотню тисяч світлин поверхні кометного ядра й передав величезний об’єм інформації. Аналізуючи її, вчені нещодавно виявили в ядрі глибокі западини, схожі на печери. Ці структури можуть пояснити окремі випадки спалахів «хвостатих зірок».
Група науковців із французького Національного центру космічних досліджень (CNES) під керівництвом Філіпа Ламі відібрала з величезної кількості світлин «парні» зображення одних і тих самих ділянок поверхні, отримані приблизно з однакової відстані, але під різними кутами. Після комп’ютерної обробки вони отримали тривимірні карти, що дозволяли обчислити відносну висоту окремих точок. На одній із досліджених ділянок, сфотографованій 9-10 квітня 2016 року, вчені знайшли три каверни глибиною від 20 до 47 м.
Такі глибокі «печери» на кометі спостерігаються вперше, хоча їхнє існування вже було теоретично передбачене. Вони можуть бути залишками джетів — викидів у космос кометної речовини, які несуть відповідальність за спалахи яскравості цих небесних тіл. Йдеться про те, що в окремих областях ядра сконцентровані згущення летючих сполук на кшталт криги, «сухого льоду» (твердого вуглекислого газу), замерзлого аміаку чи навіть метану та чадного газу. Прогріваючись при наближенні до Сонця, ці сполуки починають інтенсивно випаровуватися, утворюючи потужний газовий струмінь, у той час як навколишні породи — кам’янисті чи високомолекулярні органічні речовини — лишаються «на місці» та формують стінки майбутньої печери.
Співставляючи дані про освітлення Сонцем того чи іншого боку кометного ядра з моментами, коли реєструвалися джети, дослідники виявили, що особливо потужний викид, сфотографований 18 липня 2015 року, найімовірніше, виник завдяки прогріванню сонячними променями однієї з трьох знайденим ними каверн. Зараз фахівці зайняті пошуками подібних збігів, аби підтвердити свої висновки.
На жаль, допоміжний апарат Philae — перший в історії автоматичний розвідник, який здійснив м’яку посадку на кометне ядро — не зміг повністю виконати свою наукову програму, тому ми досі не знаємо точного складу порід, із яких складаються комети. Вчені сподіваються отримати більше інформації про нього завдяки подальшому аналізу даних зонда Rosetta, а також спектральних досліджень інших «хвостатих зірок». Що стосується конкретно комети Чурюмова-Герасименко, то тут нам можуть стати в нагоді точні виміри швидкості цього зонда, які дозволять зробити висновки про неоднорідності гравітаційного поля її ядра, а отже — про його внутрішню структуру.
Як ми вже писали, в кінці 2021 року комета Чурюмова-Герасименко підлетіла досить близько до Землі, завдяки чому її можна було побачити в невеликі астрономічні інструменти.
За матеріалами www.newscientist.com
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
