В Австралії знайшли найбільший ударний кратер

Вчені знайшли свідчення того, що поблизу австралійського містечка Деніліквін поховано гігантський стародавній ударний кратер. Його діаметр сягає 520 км. Якщо це дійсно так, то він є найбільшим відомим слідом від космічного зіткнення на нашій планеті.

Вульф-Крік — інший великий ударний кратер в Австралії
Вульф-Крік — інший великий ударний кратер в Австралії. Джерело: Вікіпедія

Заховане під поверхнею

Вчені знайшли геофізичні підтвердження того, що у південній Австралії розташований найбільший на Землі ударний кратер, який утворився внаслідок зіткнення з космічним тілом. Стаття про це опублікована 20 серпня 2022 року в журналі Tectonophysics.

Ідею про те, що поблизу від містечка Деніліквін у місцевості, відомій як Басейн Мюррей, може ховатися стародавній кратер, висловили ще між 1995 і 2000 роками. Проте він був захований під осадовими породами завтовшки 4000 м і мав гігантські розміри, тому отримати підтвердження цих припущень виявилося не так просто.

У новій публікації наводяться дані магнітометричних досліджень, що тривали з 2015 по 2020 рік. Вони виявили під землею кілька намагнічених концентричних кіл, діаметр найбільшого з яких складає 520 км. Їх перетинають численні аномалії, що ідуть від центру до країв.

За словами науковців, така намагніченість виникає під дією надзвичайно високих температур і тиску під час зіткнення із космічним тілом. Це підтверджує, що Деніліквін — дійсно ударний кратер. Вченим вдалося відшукати й підняття в центрі кратера, що є характерною ознакою подібних утворень на Місяці та Марсі.

Космос для кожного

Магазин від Universe Space Tech

Журнал №4 (179) 2020

До товару

Найбільший ударний кратер на Землі

Попри все це, вчені не поспішають робити остаточні висновки щодо знайденої геологічної формації. Остаточно підтвердити, що це — саме ударний кратер, можуть лише зразки порід, що заховані під кілометрами відкладень.

Підземні структури біля Деніліквін
Підземні структури біля містечка Деніліквін. Джерело: www.forbes.com

Виходячи з їхньої товщини, вчені припускають, що утворитися кратер міг приблизно 440-500 млн років тому і, можливо, саме цей удар став причиною масового вимирання в ордовікському періоді. Крім того, Деніліквін дійсно може виявитися найбільшим ударним кратером на нашій планеті.

Наразі найбільшою вважається формація Вредефорт у Південній Африці. Вона має діаметр близько 300 км. Ще один можливий ударний кратер, можливо, ховається під кригою Антарктиди. Його діаметр теж може складати близько 500 км, однак щось дізнатися про нього ще складніше, ніж про Деніліквін.

Загалом на Землі відкрито близько 200 ударних кратерів, однак їхній розподіл украй нерівномірний. Попри те, що вік нашої планети складає 4,5 млрд років, переважна більшість слідів зіткнення молодше за 200 млн років, а кратери розміром менше 5 км взагалі зустрічаються вкрай рідко. Причинами цього є водно-вітрова ерозія та рух літосферних плит. І якщо перша відповідальна переважно за те, що швидко стирає величезну кількість малих кратерів, то другий здатен знищити навіть ті, розмір яких вимірюється сотнями кілометрів.

Саме тому вчені уважно вивчають стародавні кратони — ділянки земної кори, що протягом сотень мільйонів років уникали руйнування чи зминання з утворенням гір. Саме до них належать Скандинавія, Південна Африка та більша частина Австралії.

За матеріалами: www.forbes.com

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine

Новини інших медіа
Hubble шпигує за асиметричною спіральною галактикою
Венера виявилась активною всупереч уявленням планетологів
Зворотний бік Місяця може стати науковим заповідником
Стартап випробує чип Nvidia на Місяці
Телескоп James Webb зробив рідкісний знімок ранньої чорної діри всередині мережі молодих галактик
Штучне «кільце Сатурна» засяє над Землею: вчені б’ють на сполох
Оленяча повня: головний повний Місяць літа затьмарить три метеорні потоки
Маленькі червоні цятки називають попередниками кулястих скупчень
Китай посилює стеження за геостаціонарними супутниками з незвичної орбіти
На аномальний прогрів Марса впливає потік сонячних частинок