У листопаді минулого року міжнародна команда вчених повідомила про виявлення великого кратера, розташованого під льодовиком Гайавата на півночі Гренландії. Діаметр ударної формації становить 31 км, глибина — 300 м. Вона похована під кілометровим шаром льоду.
Відкриття викликало великий інтерес у науковому середовищі. Структури кратера дуже добре збереглися, що свідчить про його геологічну молодість. На думку дослідників, вік ударної формації не перевищує 3 млн років, а можливо, вона значно молодша і пов’язана з різкою зміною клімату Землі, що сталася в епоху пізнього Дріасу 13 тис. років тому.
Після виявлення кратера Гайавата команда дослідників з NASA вирішила провести додаткове вивчення топографічних карт Гренландії на предмет пошуку слідів інших ударних формацій, які можуть бути поховані під її льодовиковим щитом. Результат не змусив себе довго чекати. Проаналізувавши дані про стан крижаного покриву острова, зібрані в межах програми Operation IceBridge, а також результати супутникових спостережень, вчені виявили ще одну структуру, яка дуже нагадує ударний кратер. Вона розташована на відстані всього 183 км від кратера Гайавата і має діаметр 36 км. У разі підтвердження імпактного походження вона посяде 22-ге місце в списку найбільших ударних кратерів Землі.
За словами дослідників, усі наявні у них дані говорять про те, що вони виявили саме ударний кратер. Під льодом Гренландії знаходиться поглиблення у формі чаші, оточене підвищеним валом, що має характерне піднесення в центрі. У цій області присутня негативна гравітаційна аномалія, що також характерно для метеоритних кратерів.
Згідно з альтернативною версією, в цьому випадку вчені мають справу зі зруйнованою вулканічною кальдерою. Однак усі відомі осередки ендогенної активності в Гренландії розташовані на відстані кількох сотень кілометрів від цього місця. Крім того, колишній вулкан мав би явно виражену позитивну магнітну аномалію.
Відкриття поставило закономірне питання про те, чи пов’язані сусідні гренландські кратери між собою. На думку вчених, найімовірніше, вони утворилися в різні епохи. Лід над другою ударною формацією набагато старший, ніж над кратером Гайавата, та й загалом вона набагато сильніше еродована. Це свідчить про її більший вік. За попередніми оцінками, другий кратер з’явився десь у проміжку між 100 тис. і 100 млн років тому.
У принципі, теоретично кратери все ж таки могли утворитися внаслідок падінь фрагментів одного астероїда за умови, що вони впали в областях Гренландії, які суттєво відрізнялися товщиною крижаного покриву. Але все ж дослідники схиляються до того, що йдеться про два різні імпактори, які вдарили в один і той самий регіон Землі в різний час.
Подібний збіг не є чимось неймовірним. Поверхні інших небесних тіл демонструють численні свідчення сусідства великих кратерів один з одним. Подібне зустрічається і на Землі. Як приклад можна навести кратери Манікуган і Кліруотер. Обидві формації розташовані у Квебеку на відстані близько 600 км, але при цьому вони утворилися з різницею в 90 млн років.
За матеріалами https://www.nasa.gov
