У «двійника» Сонця зафіксований смертоносний спалах

Згідно з новим дослідженням лабораторії атмосферної та космічної фізики Університету Колорадо, у молодого «двійника» нашого Сонця нещодавно стався надпотужний викид магнітного плазмового газу. Вчених стривожило те, що цей спалах був у 10 разів потужніший за найсильніший корональний викид маси, ніж у нашого Сонця.

Зорі EK Draconis усього близько 100 млн років. Вона на вигляд, як наше Сонце 4,5 млрд років тому, коли Земля тільки-но почала формуватися. Отримані дані припускають, що Сонце здатне вивергати корональні викиди маси (CME) ще сильніші, ніж будь-які, що спостерігались досі. Однак, оскільки Сонце старше за EK Draconis, воно, ймовірно, буде спокійнішим. А потенційні «смертоносні» спалахи відбуватимуться дедалі рідше.

Корональний викид маси на Сонці
Корональний викид маси на Сонці. Зображення: NASA

Розуміння крайніх меж подібних викидів дуже важливе. Тому що ці енергійні магнітні виверження взаємодіють з атмосферою Землі, потенційно викликаючи геомагнітні бурі, які можуть вимикати електрику, порушити роботу супутників, Інтернету та інших комунікацій.

Корональні викиди також є потенційною небезпекою для пілотованих місій на Місяць або Марс. Ці сонячні бурі випромінюють потоки високоенергетичних частинок, які можуть піддати смертельному радіаційному опроміненню будь-кого, хто знаходиться за межами захисного магнітного щита Землі.

Історичні факти

Перше пряме спостереження сонячного спалаху відбулося 1859 року. Це означає, що людство має дані про активність поверхні та атмосфери Сонця за період менш ніж 200 років. До появи електроніки сонячні спалахи та геомагнітні бурі слабко відчувались на Землі. Вони могли хіба лише змусити полярне сяйво стати видимим далі від полюсів Землі. Але тоді не було супутників чи засобів масової комунікації. Хоча спалах 1859 року, відомий як подія Керрінгтона, викликав пошкодження телеграфних ліній, а в деяких випадках навіть сталося загоряння.

Нове дослідження передбачає, що у далекому минулому Сонце випромінювало потужніші спалахи. Річні кільця дерев по всьому світу реєструють раптовий стрибок радіоактивного ізотопу вуглецю (вуглецю-14) у 774 та 775 роках. Дослідження 2012 року вказувало, що це сталося через сонячний спалах. У 2013-му дослідники виявили такі ж позначки у крижаних ядрах, а в 2019-му ознаки аналогічної катастрофічної події 2610 року до нашої ери.

Нагадаємо, що раніше вчені знайшли сліди потужної сонячної бурі 1582 року. Згадки про це явище залишили мешканці Європи, Південної Кореї, Японії, а також португальські мореплавці.

Також ми повідомляли про те, як найпотужніша геомагнітна буря «Канібал» ознаменувала початок нового сонячного циклу.

За матеріалами Live Science