Наука не стоїть на місці, й іноді найважливіші відкриття ховаються не в нових даних, а в старих архівах, які чекають на свого дослідника. Саме так сталося з таємницею хмар Венери — планети, умови на поверхні якої є справді пекельними. Нова робота групи американських науковців кардинально змінює наше уявлення про склад її атмосфери, відкриваючи нові можливості в пошуках позаземного життя.
Несподіване відкриття в забитому отворі
Натхнення для дослідження виникло під час бесіди між астробіологами, які обговорювали суперечливі дані про Венеру. Вони вирішили повторно проаналізувати інформацію, зібрану мас-спектрометрами зонда Pioneer Venus Multiprobe («Піонер-Венера-2»), який досліджував планету ще в 1970-х. Дані довелося буквально рятувати з архіву NASA, де вони зберігалися на старій магнітній плівці, та оцифровувати.
Ключем до розгадки став випадок, на який раніше не звернули уваги. Під час спуску крізь хмари вхідний отвір приладу забився аерозольними частинками. Замість відкинути ці дані, вчені використали їх як унікальну можливість. Вони простежили, за яких температур ці частинки плавилися, звільняючи гази, й таким чином визначили їхній склад.
Вода та залізо замість чистої кислоти
Результати виявилися сенсаційними. Замість того щоб складатися переважно із сірчаної кислоти, хмари Венери виявилися багатими на воду. Але не у вільному вигляді, а у зв’язаному — у формі гідратів, таких як гідратований сульфат заліза та магнію. Ці сполуки розкладалися, вивільняючи водяну пару при нагріванні до 185°C та 414°C.
Аналіз показав, що вода становить приблизно 62 % маси аерозольних частинок. Сірчана кислота також присутня — близько 22 %, але не є домінантною. Крім того, науковці виявили сульфат заліза, частинки якого, ймовірно, мають космічне походження — це пил, що потрапляє в атмосферу Венери з космосу.
Життя у хмарах?
Це відкриття має величезне значення для астробіології. Один із головних контраргументів проти існування життя у хмарах Венери — екстремальна сухість середовища. Виявляться, вода там є, і в значних кількостях. Хоча вона міститься в агресивних кислотних сполуках, ця знахідка робить умови у хмарах значно менш ворожими, ніж вважалося.
Ця історія — блискучий приклад того, як старе відкриття, переглянуте крізь призму сучасних знань, здатне переписати цілі розділи планетології. І головне, вона нагадує нам, що найцікавіші таємниці Всесвіту іноді чекають не лише у майбутніх місіях, а й у старих архівах.
Раніше ми розповідали, чому Венера настільки небезпечна та негостинна планета.
За матеріалами Science Alert
