Понад століття мистецтвознавці вважали, що легендарне полотно Вінсента ван Гога «Зоряна ніч» (1889) — це плід уяви, вигадки та уривчастих спогадів художника, якими він надихався крізь ґрати вікна своєї палати в притулку Saint-Rémy-de-Provence на півдні Франції.
Проте нове дослідження південнокорейських науковців із космічної компанії SLLAB та Університету Кьонхі доводить: бурхливе передсвітанкове небо з місяцем-серпом і яскравими зорями набагато глибше вкорінене в реальні астрономічні спостереження, ніж вважалося раніше.
Симфонія Гіад та Венери
Використовуючи окремий малюнок ландшафту, дослідники встановили точну локацію на південний захід від притулку, де працював живописець. Моделювання зоряного неба над цією точкою показало, що композиція на полотні майже ідеально відповідає астрономічній картині передсвітанку 22 липня 1889 року.
У той час Венера розташовувалася в лівій частині неба, Місяць — у правому верхньому кутку, а між ними — скупчення Гіади в сузір’ї Тельця. Щоб довести це, вчені застосували аналіз форм Прокруста — математичний метод, який усуває відмінності в масштабі й повороті. Він підтвердив, що відносне розташування п’яти ключових зір на картині зберігає «скелет» справжнього зоряного скупчення.
«Ван Гог переніс реальне спостереження на полотно через стилістичне підсилення», — зазначив керівник дослідження, астроном Елайджа Чон Хюн Кім.
Перегляд історії хвороби та датування
Висунута часова прив’язка до кінця липня суперечить традиційній версії Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку, де зберігається картина. Раніше вважалося, що шедевр був створений в середині червня, адже саме тоді художник писав братові Тео про новий етюд зоряного неба. Втім, у червні Місяць був майже повним, а біля літнього сонцестояння на сході не сходять такі яскраві зорі. Натомість у липні фаза Місяця та розташування Гіад із Венерою повністю збігалися з зображеним.
Тривалий час вважалося, що в середині липня у ван Гога стався важкий напад, який знерухомив його на кілька тижнів. Проте дослідники перевірили оригінали листів та метеорологічні дані того часу, виявивши, що напад міг відбутися пізніше — наприкінці липня — і тривати лише день-два. Крім того, аналіз самого полотна свідчить, що художник залишав незафарбовані місця під зорі заздалегідь, що підтверджує спланований характер роботи.
Мистецтво проти точної науки
Попри переконливість математичних моделей, незалежні науковці закликають оцінювати результати з обережністю. Професор Юнсян Хуан із Сяменьського університету нагадує, що ван Гог був майстром постімпресіонізму, а не науковцем, який вмів спостерігати за зорями.
Астрономка Ульріке Кухнер додає, що художник міг вільно змішувати уяву та реальність: якщо йому не подобався повний Місяць у червні, він мав повне право використати художню свободу і намалювати серп. Водночас науковці погоджуються: розгадка астрономічного коду «Зоряної ночі» дає змогу по-новому поглянути на творчий метод великого нідерландця, у якому точний розрахунок і спостереження перепліталися з експресивним баченням світу.
Раніше ми розповідали про те, як Коперник змінив уявлення про Всесвіт.
За матеріалами CNN
