Гіади є найближчим до нас розсіяним зоряним скупченням: відстань до них становить 153 світлові роки, а їх діаметр перевищує 60 світлових років. Скупчення легко впізнати на небі — його яскраві зорі утворюють разом із помаранчевим Альдебараном фігуру, схожу на літеру «V» (сам Альдебаран не є частиною Гіад і знаходиться приблизно втричі ближче).
За оцінками астрономів, Гіади сформувалися приблизно 600 млн років тому і за цей час втратили значну частину свого зіркового населення. Це є природним процесом, викликаним гравітаційною взаємодією як між світилами самого скупчення, так і з його сусідами по Чумацькому Шляху. Через нього Гіади придбали два приливних хвости, протяжність яких становить кілька тисяч світлових років. Один із них тягнеться за скупченням, інший – «випереджає» його.
Команда європейських астрономів вирішила детальніше вивчити приливні хвости Гіад, щоб відновити їхню історію. Для цього вчені скористалися даними про траєкторії та швидкості руху зір, зібрані астрометричною обсерваторією Gaia. На дослідників чекав сюрприз. Комп’ютерний аналіз показав, що в минулому хвости пережили взаємодію з якоюсь невідомою структурою, яка перевищує за масою Сонце в 10 млн разів. Для порівняння: маса надмасивної чорної діри в центрі нашої Галактики становить лише 4,4 млн сонячних.
Але що являла собою ця структура? В околицях Гіад немає великих газових хмар або інших зоряних скупчень, які могли б чинити на них подібний вплив. Тому як робоча версія астрономи було висунуте припущення, що Гіади могли зіткнутися з локальною концентрацією темної матерії — гіпотетичної речовини, що не бере участі в електромагнітній взаємодії. Згідно з сучасними уявленнями, такі «темні згустки» відіграли важливу роль у формуванні структур галактик, у тому числі нашого Чумацького Шляху.
За матеріалами: https://www.esa.int
