Гіади є найближчим до нас розсіяним зоряним скупченням. Відстань до них становить 153 світлових роки, а їхній діаметр перевищує 60 світлових років. Скупчення легко розпізнати на небі — його найяскравіші зорі утворюють разом із помаранчевим Альдебараном фігуру, схожу на літеру «V» (сам Альдебаран не є частиною Гіад і перебуває до нас приблизно втричі ближче).
За оцінками астрономів, Гіади сформувалися приблизно 600 млн років тому і за цей час втратили значну частину свого зоряного населення. Це є природним процесом, викликаним гравітаційною взаємодією, як між світилами самого скупчення, так і з його сусідами по Чумацькому Шляху. Через неї Гіади набули два приливні хвости, протяжність яких становить кілька тисяч світлових років. Один із них тягнеться за скупченням, інший — «випереджає» його.
Команда європейських астрономів вирішила детальніше вивчити приливні хвости Гіад, щоб відновити їхню історію. Для цього вчені скористалися даними про траєкторії та швидкості руху зір, зібраними астрометричною обсерваторією Gaia. На дослідників чекав сюрприз. Комп’ютерний аналіз показав, що в минулому хвости пережили взаємодію з якоюсь невідомою структурою, що перевищує за масою Сонце в 10 млн разів. Для порівняння: маса надмасивної чорної діри в центрі нашої Галактики становить лише 4,4 млн сонячних.
Але що являла собою ця структура? В околицях Гіад немає великих газових хмар або інших зоряних скупчень, які могли б справити на них подібний вплив. Тому як робочу версію астрономи висунули припущення, що Гіади могли зіткнутися з локальною концентрацією темної матерії — гіпотетичної речовини, що не бере участі в електромагнітній взаємодії. Згідно з сучасними уявленнями, такі «темні згустки» зіграли важливу роль у формуванні структур галактик, зокрема й нашого Чумацького Шляху.
За матеріалами https://www.esa.int
