Літні місяці традиційно вважаються найменш сприятливим періодом для астрономічних спостережень. І з цим складно не погодитись. Короткі ночі залишають зовсім небагато часу для будь-яких астропошуків. Проте саме літнє небо здатне подарувати нам один дуже цікавий і красивий феномен. Мова про сріблясті хмари.
Що таке сріблясті хмари
Сріблясті хмари — це хмари, що світяться, які можна побачити у північній частині небосхилу. Вони з’являються через 1–2 години після заходу Сонця або перед світанком і привертають увагу своєю «примарною» структурою (крізь них можна розгледіти зорі) та характерним сріблястим кольором, завдяки якому вони й отримали свою назву.
Як утворюються сріблясті хмари
Сріблясті хмари утворюються в мезосфері на висоті близько 76–85 км. Це найвищі хмари на Землі. Вони складаються з кристаликів водяного льоду, що конденсується на мікрочастинках пилу. При відсутності таких ядер конденсації поява сріблястих хмар неможлива. Імовірно, його джерелом є мікрометеорити, які гальмуються в атмосфері перше ніж розігріються до температури випаровування. Протягом доби на поверхню Землі випадає приблизно 100 т метеорної речовини, цього достатньо для виникнення необхідної кількості ядер конденсації. У процесах конденсації ядра розрізняються за розмірами таким чином: ядра Айткена (0,005—0,1 мкм), важкі (0,1 — 1 мкм) та надважкі (1—20 мкм). Головну роль в утворенні тропосферних хмар відіграють два останні види ядер.
Сріблясті хмари виникають коли температура в мезосфері знижується до мінімуму. Для їхнього формування вона має бути приблизно -120 °C. Це відбувається між березнем та жовтнем, але найчастіше — між кінцем травня та серединою серпня. Максимум видимості практично завжди припадає на 5 липня.
Чим сріблясті хмари відрізняються від полярного сяйва
Сріблясті хмари часто плутають із полярним сяйвом. І в цьому немає нічого дивного, бо обидва феномени спостерігаються у північній частині небосхилу (йдеться про Північну півкулю).
Але обидва явища мають зовсім різну природу. Якщо сріблясті хмари формуються внаслідок конденсації водяної пари на мікропилинках, то полярні сяйва це продукт іонізації молекул газів земної атмосфери після взаємодії із зарядженими частинками сонячного вітру. Сріблясті хмари завжди мають постійний колір, тоді як для полярного сяйва характерне зелене, червоне або фіолетове світіння, яке швидко змінюється з плином часу.
Крім того, вони помітно різняться з точки зору видимості. Полярне сяйво вкрай складно побачити в умовах міського засвічення, тоді як сріблясті хмари добре помітні навіть в умовах великого міста. Зрозуміло, за наявності можливості спостерігати північну частину обрію.
Чим сріблясті хмари відрізняються від звичайних хмар
Звичайні хмари розташовані набагато нижче, на висотах до 13 км і мають іншу, набагато щільнішу структуру. Після заходу Сонця вони швидко тьмяніють на тлі зорі, тоді як сріблясті хмари, навпаки, починають світитися лише за годину — дві після того, як Сонце зникне за обрієм.
Період видимості сріблястих хмар
У Північній півкулі сріблясті хмари спостерігаються в період з травня по вересень на широтах від 45° до 77°, у Південній півкулі — від -52 до -80°. У цей час навіть опівночі Сонце не опускається дуже глибоко під обрій, і його промені освітлюють мезосферу, роблячи видимими сріблясті хмари. На більш високих широтах цей феномен неможливо побачити через полярний день. На нижчих же широтах Сонце опускається занадто низько, унеможливлюючи спостереження сріблястих хмар.
Чи можна заздалегідь передбачити появу сріблястих хмар
Не можна. Тоді як астрономи можуть зробити приблизний прогноз можливої появи полярних сяйв, передбачити заздалегідь появу сріблястих хмар неможливо. Єдиний спосіб — орієнтуватися на сусідні регіони, де вже зайшло Сонце і де місцеві спостерігачі можуть підтвердити або спростувати появу сріблястих хмар.
Загадка сріблястих хмар
Зі сріблястими хмарами пов’язана одна давня загадка. Річ у тім, що перші підтверджені повідомлення про їхнє спостереження датовані лише 1885 роком. І, враховуючи помітність сріблястих хмар, це дуже дивно.
У зв’язку з цим деякі науковці припускають, що сріблясті хмари є досить молодим феноменом. Можливо, їхня поява пов’язана з процесами глобальної зміни земного клімату. Деякі дослідження вказують на зв’язок між викидами метану та зростанням концентрації водяної пари в мезосфері, що сприяє появі хмар.
Так це чи ні, але сріблясті хмари становлять значний науковий інтерес. Вони виникають у маловивченому регіоні земної атмосфери. Літаки й аеростати не можуть піднятися на висоту 80 км, тоді як супутники не можуть туди опуститися. Тому науковці активно досліджують сріблясті хмари, сподіваючись краще розібратися у процесах, які відбуваються в земній мезосфері. Наприклад, їх використовують для визначення характеру руху повітряних мас. Виявилося, що сріблясті хмари пересуваються винятково швидко. Швидкість переміщення сріблястих хмар — від 40 до 177 м/с. Подальші дослідження цих хмар, імовірно, принесуть нам ще чимало нових відкриттів.
