Уявить собі Місяць не холодним сірим світом, а розпеченим пеклом, де вся поверхня кипить і вирують вулкани. Нові наукові дані свідчать: саме такою могла бути рання історія нашого супутника, який нагадував вулканічно активне тіло Сонячної системи — супутник Юпітера Іо.
Дослідження, представлені планетологом Френсісом Німмо з Каліфорнійського університету в Санта-Крузі, пропонують революційний погляд. Вони припускають, що через десятки мільйонів років після формування Місяць пережив неймовірно інтенсивний вулканічний період. Поверхню супутника неодноразово заливало море лави, що стирало старі кратери та приховувало справжній геологічний вік.
Гравітаційні гойдалки
Після гігантського зіткнення з планетою Тея, що породило Землю і Місяць, наш супутник був значно ближче. Але на початку його орбіта не була стабільною. Гравітаційне протистояння між Сонцем і Землею втягнуло Місяць у своєрідну «гру в перетягування каната». Цей хаос мав катастрофічні наслідки для надр Місяця. Гравітаційне «перемішування» розігрівало його внутрішність, розплавлюючи гірські породи й створюючи величезні шари магми, яка пробивалася на поверхню.
Моделі показують: близько 4,35 млрд років тому поверхня Місяця могла бути буквально переплавлена потужними потоками лави. Ці потоки заповнили б усі наявні кратери, ефектно скинувши геологічний годинник. Це пояснює, чому вимірювання віку місячних порід і кристалів циркону дають саме цю, відносно «молоду», дату, хоча сам Місяць старший — близько 4,5 млрд років.
Загадка віку
Визначити точний вік Місяця — завдання не з простих. Вчені використовують два основні методи: аналіз місячних порід та датування цирконів. Обидва методи часто вказують на 4,35 млрд років. Нове дослідження Німмо та колег, опубліковане в Nature, дає ключ до розгадки: інтенсивне плавлення під час вулканічного періоду могло перекристалізувати породи та циркони, «омолодивши» їх і замаскувавши справжній час народження Місяця.
Місячний вулканізм
Хоча вулканізм був надзвичайно активний, він суттєво відрізнявся від земного. На нашій планеті вулкани зазвичай формують конуси з густої, багатої на силікати лави. На Місяці ж лава, ймовірно, була рідшою й текучішою. Вона просочувалася крізь тріщини в корі, утворюючи величезні потоки, а не високі гори.
«Безумовно, там було багато вулканізму, просто він не створював вулканів, з якими ми знайомі», — підкреслює Німмо. Це постійне просочування могло запобігати утворенню глибокого магматичного океану, оскільки розплав швидко піднімався на поверхню або заповнював порожнини в корі.
Дивовижний вигляд з ранньої Землі
У той час Земля перебувала набагато ближче до Місяця і здавалася на його небі вдвічі більшою, ніж сьогодні. Вигляд був апокаліптичним: «Ви б побачили всюди розпечені потоки лави й, можливо, дивні виверження», — уявляє Німмо. Цей вогняний етап, схожий на сучасний Іо, тривав «лише» кілька десятків мільйонів років, але залишив глибокий слід у геологічній пам’яті Місяця.
«Це був короткий, але дуже насичений період», — підбиває підсумки вчений, відкриваючи нову, динамічну сторінку в житті нашого природного супутника.
Раніше ми повідомляли про те, як сумнівна теорія формування Місяця була підтверджена експериментально.
За матеріалами LiveScience
