Європейський зонд Solar Orbiter зафіксував сонячний спалах класу X12. Він став найсильнішим у поточному циклі активності.
На початку травня Сонце здійснило серію потужних спалахів, кульмінацією яких стала найбільша за останні 20 років геомагнітна буря. Тоді полярні сяйва можна було спостерігати навіть у Мексиці та на Канарських островах.
Винуватцем цієї активності була група сонячних плям під назвою AR3664. Коли 14 травня вона вже перебувала на краю сонячного диска, то зробила спалах класу X8.79, який спричинив сильні перешкоди на Землі.
Той факт, що після цього AR3664 перестав бути видимим із Землі зовсім не означає, що цей «монстр» заснув. Насправді регіон створив найпотужніший спалах у поточному циклі сонячної активності. Про це стало відомо завдяки космічним апаратам, насамперед зонду Solar Orbiter, який у той момент спостерігав за зворотним боком Сонця. 20 травня його рентгенівський прилад STIX зафіксував спалах класу X12. Він увійшов до десятки найпотужніших спалахів, зафіксованих з 1996 року.
Спалах супроводжувався корональним викидом маси — величезною бульбашкою плазми, що складається з частинок, які рухаються зі швидкістю близько 3000 км/с. Сонце викинуло стільки речовини, що його навіть зміг побачити із Землі космічний апарат SOHO.
Корональний викид був спрямований у бік Марса. В комп’ютерах апаратів BepiColombo та Mars Express, які опинилися на його шляху, різко зросла кількість помилок у пам’яті. А зоряний датчик апарата Mars Odyssey виявився перенасиченим енергією і на деякий час згас. Ровер Curiosity зафіксував сплеск випромінювання на марсіанській поверхні. Якби в момент спалаху там перебували люди, вони б отримали дозу радіації у 8100 мікрогрей, що еквівалентно 30 рентгенівським знімкам грудної клітки.
За словами вчених, зібрані Solar Orbiter дані дають уявлення про те, чим займатиметься проєктована ESA місія Vigil. Спостерігаючи за лівим боком зорі (як видно із Землі), космічний апарат буде постійно надавати нам дані про активні сонячні регіони до того, як вони з’являться в нашому полі зору. Це дасть змогу складати більш довгострокові прогнози космічної погоди, що, зі свого боку, дасть астронавтам, які перебувають за межами навколоземної орбіти, час сховатися, а операторам супутників, електромереж і телекомунікаційних систем — прийняти необхідні кроки для захисту.
За матеріалами ESA
