22 листопада 2014 р. мережа автоматизованих телескопів ASASSN (All-sky Automated Survey for Supernovae) зареєструвала яскравий спалах, що стався на відстані близько 290 млн світлових років від Чумацького Шляху. Її джерело розташовувалося в центрі галактиці PGC 043234. Спалах отримав позначення ASASSN14-li.
Проаналізувавши зібрані дані, астрономи встановили, що стали свідками доволі рідкісної події – руйнуванням зорі припливними силами. Невдале світило підійшло на дуже близьку відстань до надмасивної чорної діри, яка важить приблизно в 1 млн разів більше за Сонце.
Під час наступних спостережень галактики астрономи виявили надзвичайно інтенсивний сигнал у рентгенівському діапазоні, що змінюється з періодичністю у 131 секунду. Він реєструвався упродовж 450 днів. Вчені дійшли висновку, що це випромінювання виходило з області, розташованої неподалік горизонту подій чорної діри, а його джерелом була речовина загиблої зорі. Вона закручується, розігрівається та випадає на чорну дірку, що супроводжується виділенням величезної кількості рентгенівського випромінювання.
Відповідно до сучасних уявлень усе, що виробляє подібні періодичні спалахи рентгенівського випромінювання, має бути на т.зв. самій внутрішній стабільній круговій орбіті (ISCO) навколо чорної дірки. Знаючи масу об’єкта та період обігу речовини, астрономи зуміли обчислити приблизний діаметр його горизонту подій та швидкість обертання. Розрахунки показали, що вона становить близько 150 тис. км/с — лише вдвічі менша за швидкість світла. Що стосується діаметра горизонту подій, то він дорівнював 3,8 млн км. Це приблизно в 10 разів більше за середню відстань між Землею та Місяцем.
За матеріалами: http://chandra.harvard.edu
