На початку XIX століття німецький астроном Карл Людвіг Хардінг (Karl Ludwig Harding) займався пошуками «зниклої» п’ятої планети між Марсом та Юпітером. Хоча його пошуки так і не мали успіху, він відкрив безліч інших цікавих небесних тіл. Серед них була і зоря R Водолія.
Ця зоря належить до класу симбіотичних змінних. Вона знаходиться на відстані 700 світлових років, та є найближчою до нас зоряною системою такого типу. R Водолія складається з холодного червоного гіганта й гарячого білого карлика, що знаходяться в дуже нерівних та складних відносинах, при описі яких можна використати термін «зоряний канібалізм».
Білий карлик «зриває» речовину з поверхні більш масивного компаньйона та поглинає його. Червоний гігант та нестабільний білий карлик, час від часу викидають у простір матерію у формі химерних струменів, петель та хвостів. Саме вони й зображені на знімках, опублікованих Європейською Південною обсерваторією (ESO).
Знімки R Водолія були зроблені з різницею у 15 років. Нехай за астрономічними масштабами це лише мить, але вони все одно дають чудову нагоду побачити, як буквально на наших очах змінюються форми газових оболонок в активній зоряній системі.
Зображення демонструють не тільки процес еволюції R Водолія, але й зростання спостережних можливостей земних астрономів. Більш ранішній знімок зроблений у 1997 році на 2,5-метровому телескопі NOT, розташованому в обсерваторії Рок де лос Мучачос на острові Ла Пальма. Друге зображення було отримане у 2012 році, одним із 8,2-метрових «юнітів» Дуже Великого телескопа (VLT ESO). На ньому можна розрізнити набагато більше тонких подробиць структури цієї незвичайної зоряної системи.
За матеріалами https://www.eso.org
