Міжнародна команда астрономів використала антенний масив ALMA для вивчення протозорі IRS 63, що знаходиться у 470 світлових роках від Сонця всередині міжзоряної хмари L1709, розташованої в сузір’ї Змієносця, і досі оповита газопиловим «коконом».
Завдяки ALMA вчені змогли «прорватися» крізь хмари пилу, що оточують протозорю та зібрати цінну інформацію про систему. Зокрема, з’ясувалося, що вік IRS 63 становить усього 500 000 років. Отже, це одна з наймолодших протозір, вивчених астрономами. Майбутнє світило все ще знаходиться в процесі активного накопичення маси.
Але найціннішим результатом було отримання зображень диска, що оточує протозорю. Вони демонструють, що ця структура за розмірами близька до Сонячної системи та складається з декількох пилових кілець, розділених щілинами. У їхньому розташуванні є певна схожість з нашою рідною зоряною системою. Одне з кілець знаходиться у 20 а.о. від протозорі, що можна порівняти з радіусом орбіти Урана. Маса пилу, що міститься в ньому, оцінюється в половину юпітеріанської, чого більш ніж достатньо, щоб утворити зародок твердого ядра майбутньої планети.
Звичайно, астрономи вже знімкували кільця пилу в безпосередній близькості від інших протозір. Однак усі вони знаходились у більш «зрілих» системах, де центральні світила вже завершили набір маси. У випадку IRS 63 цей процес ще триває. Раніше вважалося, що спочатку зорі досягають свого остаточного розміру й тільки потім навколо них утворюються планети. Але зображення ALMA свідчать про те, що обидва процеси можуть розгортатися паралельно.
За матеріалами https://phys.org
