Апарат першої приватної місії до Венери досі перебуває на Землі. Причина не в науковому обладнанні, воно вже готове. Затримку спричиняє нова ракета, яка ще жодного разу не підіймалася в небо. Коли відбудеться старт, наразі не знає ніхто.
Очікування на ракету
Науковці з Массачусетського технологічного інституту (MIT) працюють разом із каліфорнійською компанією Rocket Lab над пошуком можливих ознак життя в атмосфері Венери. Першим кроком програми має стати невеликий зонд конічної форми, який пройде крізь щільну оболонку планети та візьме проби просто під час падіння.
Спершу для цього передбачали інший носій, але компанія перенесла проєкт на Neutron. Як розповіла Space.com професорка планетології Сара Сігер, її команда чекає на готовність цієї ракети. Дебютний політ планували ще на 2024 рік, проте він так і не відбувся.
Стартувати вона має з майданчика Launch Complex 3 на острові Воллопс у штаті Вірджинія. За даними компанії, дата залежить від успішного завершення кваліфікаційних випробувань. Вікна для запуску до Венери відкриваються приблизно раз на півтора року, коли планети зближуються на своїх орбітах, тож пропущений термін вартує не кількох тижнів, а ще одного повного циклу очікування.
Готове обладнання
Оболонку спускного апарата виготовляє Rocket Lab, а теплозахисний екран для екстремальних умов входу в атмосферу (HEEET) створили в Дослідницькому центрі Еймса NASA. Він витримує нагрів до двох з половиною тисяч градусів Цельсія. Компанія отримала цей елемент ще в березні 2025 року.
За наукову частину відповідає група з MIT, що готує автофлуоресцентний нефелометр (AFN). За допомогою приладу вимірюють окремі частинки у венеріанських хмарах і визначають їхній розмір, форму та склад. Саме за цими характеристиками шукатимуть слід органічних молекул.
Кислотне середовище
Поверхня Венери розжарена до сотень градусів через некерований парниковий ефект, тому дослідники дедалі частіше звертаються до вивчення атмосфери. Сара Сігер разом із колегами вважає, що потрібні для життя складники можуть існувати саме у високих шарах, попри надзвичайно високу кислотність.
Цього тижня в рецензованому журналі Proceedings of the National Academy of Sciences вийшла їхня робота про короткі пептиди, тобто ланцюжки з кількох амінокислот. Такі структури зберігають стабільність у сильно кислому середовищі та згортаються у форми, здатні виконувати біологічні функції.
Погляд збоку
Планетолог Пол Бірн із Вашингтонського університету в Сент-Луїсі налаштований до затримки спокійно. Освоєння Сонячної системи рідко відбувається за розкладом. Він додає, що з Венерою пов’язано чимало несподіванок. Повторний аналіз старих даних дав нове розуміння будови хмар, а серпанок, зафіксований попередніми спускними апаратами, цілком може мати походження з космічного пилу.
