Потужний удар Сонця по Меркурію викликав рентгенівські полярні сяйва

На іншому боці Сонця нещодавно розгорнулося колосальне виверження, у 40 разів більше за Землю. Це астрономічне явище вивільнило в космос величезну за обсягом хмару плазми, на шляху якої опинився Меркурій. У результаті потужного сонячного вітру на скелястій планеті утворилися рентгенівські полярні сяйва.

Вибух величезної петлі плазми з протилежного боку Сонця
Вибух величезної петлі плазми з протилежного боку Сонця 9 березня 2024 року. Авторство зображення: NASA/SDO

Потужний сонячний спалах відбувся 9 березня. Його спостерігала Обсерваторія сонячної динаміки NASA (SDO). Від спалаху утворилось вибухове виверження і частково прихований плазмовий вихор, який простягнувся на 500 тис. км. Дані SDO показали не лише утворення «вогняного каньйону» на поверхні Сонця, а й викид значної корональної маси. Ця хмара складається з намагніченої плазми, яка зіткнулася з Меркурієм 10 березня, атакуючи маленьку скелясту планету, яка через свою близькість до Сонця регулярно стикається з такими викидами. Через таке сусідство планета позбавлена атмосфери, а її розпечена поверхня нагадує про небезпечні сонячні явища.

Коли електрони від викиду корональної маси вдаряються об незахищену поверхню Меркурія, вони зазнають швидкого уповільнення, що спричиняє до вивільнення енергії у вигляді рентгенівського випромінювання. Цей унікальний процес призводить до утворення полярного сяйва, яке можна спостерігати в рентгенівських променях, пояснює Live Science.

Моторошне полярне сяйво на Меркурії
Якби наші очі могли бачити рентгенівське випромінювання, ось таким би було полярне сяйво на Меркурії. Фото: Inverse

Це монументальне виверження слугує останнім свідченням того, що наразі Сонце досягає піка свого 11-річного циклу, відомого як сонячний максимум. Ймовірно, він розпочався раніше, ніж очікувалося. Під час сонячного максимуму спалахи та бурі посилюються через ослаблення і, зрештою, інвертування магнітного поля Сонця.

Тривожним аспектом сонячного максимуму є проблема моніторингу зворотного боку Сонця, де гігантські сонячні плями можуть спричинити несподівані сонячні бурі. Прикладом такої непередбачуваності є нещодавній несподіваний удар по Меркурію. Оскільки ці сонячні плями можуть обертатися у бік Землі, наша планета залишається вразливою до спалахів і корональних викидів плазми, як це було продемонстровано у січні 2023 року, коли невидима сонячна пляма випустила спалах X-класу, ледь не зачепивши Землю.

Зображення утворення рентгенівських полярних сяйв на Меркурії в результаті потужного викиду корональної маси
Зображення утворення рентгенівських полярних сяйв на Меркурії в результаті потужного викиду корональної маси. Авторство: NASA

Секретною «зброєю» NASA у протидії цим невидимим загрозам є марсохід Perseverance. Цей апарат час від часу дає змогу побачити зворотний бік Сонця, надаючи вченим цінну інформацію. Але лише тоді, коли Земля і Марс вирівнюються на протилежних сторонах Сонця. Це ще називається сонячним сполученням.

Раніше ми повідомляли про те, що надпотужне виверження на Сонці помітили навіть на Марсі.

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine