Поспішайте побачити усі планети Сонячної системи за одну ніч!

Наступні кілька днів — ідеальні для спостережень планет. Зокрема, лише недавно відбулося протистояння Юпітера і саме зараз триває останній період видимості Меркурія в цьому році. А тому ми запрошуємо вас у захопливу подорож зоряним небом, де ви дізнаєтеся, коли і як можна впродовж ночі, від заходу до сходу Сонця, побачити всі планети!

Місяць та всі планети — майстерна робота астрофотографа Xinran Li

Рідкісні ясні зимові ночі відрізняються морозністю: хмари не вкривають нас щільною затишною ковдрою, тому земля швидко остигає. На щастя, аби побачити всі планети, вам не доведеться чергувати цілу ніч, зручніше буде розбити спостереження на дві серії: вечірнє та ранкове, причому в ранкове вам залишиться вполювати лише Меркурій.

Венера

Нашу віртуальну екскурсію ми розпочнемо з найяскравішої планети Сонячної системи — Венери, яка на тлі зір зараз поволі віддаляється від Сонця, і 10 січня опиниться у найбільшій східній елонгації. Цю красуню легко побачити відразу як сховається наше денне світило: вона розташується приблизно у 21° над горизонтом, і з’явиться на небі раніше ніж зорі, у напрямку між півднем та південним заходом. Можна навіть влаштувати невеличку гру з друзями чи родичами, змагаючись хто раніше побачить «Вечірню Зірку».

Особливо досвідчені спостерігачі можуть спробувати знайти Венеру ще до заходу Сонця. Ба більше: її цілком реально побачити навіть на денному небі, коли Сонце ще високо над горизонтом. Для цього радимо скористатися віртуальним планетарієм (таких застосунків для телефонів зараз багато), оцінити приблизно, де на небі знаходиться планета, сховатися від Сонця за будівлею та спробувати сфокусувати зір на нескінченність.

Якщо ж у вас є телескоп, то на світлому небі Венера також виднітиметься краще, ніж на темному. Річ у тім, що у цієї планети найвище альбедо — вона відбиває 76% світла, завдяки чому ми й бачимо її настільки яскравою. Для порівняння, для Землі цей показник складає близько 30%. Надмірна «іскристість» завадить вам роздивитися в телескоп фазу Венери на темному небі. А спостерігаючи її на ще світлому, ви зможете легко побачити, що на вигляд вона як крихітний Місяць приблизно у фазі першої чверті. Будьте обережні під час денних спостережень, адже навіть невеличкий сонячний промінчик, сфокусований телескопом, може назавжди пошкодити ваш зір.

Зміна фаз Венери. Знімок отриманий в інфрачервоному та ультрафіолетовому діапазонах. Фото: Tom Williams

Сатурн

Небо темнішає, а ми продовжуємо нашу подорож. Переміщуємося трошки східніше, до Сатурна, який розташувався у сузір’ї Водолія. На найбільшій висоті (31°) точно на півдні він опиниться в ці дні приблизно о 17:00. В телескоп все ще можна роздивитися його розкішне «вбрання». Але планета поволі віддаляється від нас, і в березні, коли кільця будуть максимально закриті, щезне у сонячних променях. Якщо зараз ми бачимо їх із північного напрямку, то в наступному році вони з’являться вже з південного.

Не забудьте приділити увагу і супутникам! Любительські телескопи зазвичай здатні показати до 5 супутників «Володаря кілець». Але навіть у малі інструменти можна роздивитися принаймні найбільший з них — Титан. Якщо ж у вас середній чи великий телескоп, то, спостерігаючи 22 грудня, ви маєте шанс побачити як з 19:30 тінь Титана поволі наповзає на диск Сатурна. Запасіться терпінням: крихітна чорна цяточка стане видимою у моменти найбільш стабільної атмосфери. 

Сатурн у грудні 2024 року: до повного закриття кілець залишилося 3,5 місяці. Фото: Lucca Schwingel Viola

Нептун

Щасливим власникам телескопів та біноклів доступна і найвіддаленіша планета Сонячної системи — Нептун. Зараз він розташований у 13° на схід від Сатурна, на краєчку сузір’я Риб. Це єдина планета, яку неможливо побачити неозброєним оком, оскільки її блиск сягає лише +7,9 зоряної величини, тобто це майже у 6 разів слабший об’єкт, ніж ті, що можна побачити на якісному темному небі.

Через малі кутові розміри, Нептун важко відрізнити від зір. Тут знову ж радимо скористатися віртуальним планетарієм та порівняти зоряний візерунок, який він показує, із тим, що ви бачите через телескоп. Коли ви впевнилися, що дивитеся у правильну область, можна збільшити кратність (змінити окуляр на короткофокусний) та роздивитися ледь блакитний диск планети.  

Найвіддаленіша планета — Нептун та його найбільший супутник — Тритон. Фото: Xinran Li

Уран

Ну а ми з вами рухаємося далі — до сузір’я Тельця. Тут, неподалік від розсіяного зоряного скупчення Плеяди, зараз «мешкає» Уран. За фізичними розмірами Уран лише трошки перевищує Нептун, але розташований суттєво ближче до нас, завдяки чому його простіше відрізнити від зір. Це найвіддаленіша планета Сонячної системи, яку, теоретично, можна побачити неозброєним оком. Але насправді, з блиском +5,6m, вона вимагає дійсно темного неба та гострого зору. Тож і в цьому випадку краще озброїтися біноклем або телескопом.

Навіть на відносно невеликих збільшеннях через середні любительські телескопи (діаметром 110–200 мм) можна побачити планету як крихітний блідо-блакитний диск. Супутники Урана стають доступними для візуальних спостережень лише для більших інструментів.

Уран в оточенні найбільших супутників. Фото: Xinran Li

Юпітер

Телець зараз прикрашений справжнім діамантом: усю ніч тут яскраво сяє найбільша планета Сонячної системи — Юпітер. Навіть без оптичних приладів він принесе вам естетичну насолоду, оскільки після заходу Венери залишиться найпримітнішим об’єктом зоряного неба, та ще й в оточенні таких яскравих сузір’їв, як Близнята, Візничий, Персей та Оріон. Навіть малий телескоп дозволить вам побачити темні смуги на диску планети, а також 4 найбільших супутники: Іо, Європу, Ганімед і Каллісто. 

Якщо ви заплануєте спостереження на 23 грудня, то матимете приємний бонус: о 23:42 по диску Юпітера почне рухатися крихітна тінь його супутника — Європи. До речі, як і у випадку з Венерою, Юпітер зовсім по-іншому розкривається на світлому небі. Без надмірного контрасту, в середній телескоп ви зможете роздивитися безліч світлих та темних вихорів  у смугах, зокрема (якщо пощастить) — Велику Червону Пляму, а також незліченну кількість тонких прожилок у приполярних широтах.

Вихори Юпітера та один із його найбільших супутників — Європа. Фото: Tom Williams

Марс

Останньою «зупинкою» у вечірніх спостереженнях буде планета Марс, що наразі перебуває у невеличкому сузір’ї Рака. Приблизно о 21:00–21:30 Марс підніметься вже достатньо високо над східним горизонтом.

Умови спостереження Червоної планети зараз покращуються, оскільки в середині січня вона опиниться у протистоянні. Завдяки цьому планета, що здається жовтогарячою «зірочкою», є дуже яскравою — її блиск сягає -0,9m. Якщо пощастить зі стабільністю атмосфери, ви зможете роздивитися у телескоп більш світлу льодяну полярну шапку. 

Деталізований знімок Марса, прикрашений полярною шапкою. Фото: Tom Williams

Меркурій

Ранкова спостережна сесія включає тільки одну планету — Меркурій. Але 26–27 грудня в цей же час вас може порадувати тонкий серпик Місяця. Розпочинати полювання на «невловиму планету» варто приблизно з 7 ранку. Точний час залежить від вашого географічного положення.

Рекомендуємо спостерігати приблизно за 50–60 хвилин до сходу Сонця. Але зважайте на те, що Меркурій перебуватиме все ж доволі низько над горизонтом — десь у 7–8 градусах. Тому треба особливо ретельно ставитися до вибору спостережного майданчика — вам знадобиться відкритий південно-східний горизонт. Через атмосферне поглинання планета матиме червонувате забарвлення, приблизно як Марс. А за допомогою телескопа ви зможете роздивитися її фазу, що складатиме близько 50%. 

Дуже складана для зйомки планета — Меркурій. Але тут можна роздивитися великі деталі рельєфу. Фото: Raimondo Sedrani

Гарного неба та плідних спостережень!

Новини інших медіа
Загадка мертвої галактики: швидкий радіосплеск збентежив астрономів
Загадковий навколоземний астероїд виявився шматком Місяця
У 3,5 раза ближче за Меркурій: обсерваторія SOHO показала рандеву комети із Сонцем
Планетарний локдаун: чи вплинула пандемія COVID-19 на температуру Місяця?
Ракети NASA пролетять крізь полярне сяйво
Blue Ghost показав який вигляд має сонячне затемнення в космосі
На далекій екзопланеті дмуть надзвукові вітри
Лебедина пісня C/2024 G3 (ATLAS): «привид» комети прикрасив небо над Атакамою
Китай хоче використати лазери для енергопостачання місячних місій
Супутниковий звʼязок 2025: коли стане доступним на смартфонах та скільки коштуватиме