Інженер, полковник, льотчик-випробувач і пілот винищувача, музикант, чоловік і гордий батько трьох дітей, перший канадець, який вийшов у відкритий космос, космічний SMMник – усе це про Кріса Гедфілда. Це один із найдосвідченіших астронавтів планети: тричі побував у космосі, провівши там загалом майже 4000 годин, брав участь у спорудженні МКС.
На перший погляд, траєкторія кар’єри Кріса Гедфілда може здатися визначеною наперед: інженер, льотчик-випробувач, астронавт. Типовий шлях для для будь-кого у цій галузі — прямий як під лінійку. Але насправді це не так. На всьому шляху траплялися круті повороти та глухі кути.
Коли малому Крісові було дев’ять років, він проводив літо з батьками та чотирма братами й сестрами на острові Стаґ у провінції Онтаріо. Телевізора в домі не було, тож 20 липня 1969 року родина Гедфілдів разом із майже усіма мешканцями острова зібралась у тісній вітальні сусідів, щоб побачити, як людина ступить на поверхню Місяця. Кріс згадує у мемуарах, що та подія настільки вразила його, що, йдучи додому, він чітко застановив собі, що стане астронавтом.
Але, як і всі діти в Канаді, він також усвідомлював, що це неможливо. Астронавтами були американці. NASA приймала заявки тільки від громадян США, а Канада на той час навіть не мала власної космічної агенції. Але… «Ще вчора неможливою була прогулянка Місяцем. Та Ніла Армстронга це не зупинило» — думав собі майбутній астронавт.
Дитинство Кріса пройшло на кукурудзяній фермі недалеко від аеропорту Торонто, звідки літав батько хлопця, пілот цивільної авіації. Дорога до додаткових занять тривала близько двох годин, але, як стверджує автор, це лише виховувало в ньому терплячість, бо «зовсім неважко змусити себе наполегливо працювати, коли хочеш чогось так, як я хотів стати астронавтом».
Коли хлопцю було тринадцять, він вступив до «повітряних кадетів». Тут його навчили військової дисципліни, лідерства, а також літати. У п’ятнадцять років він отримав ліцензію пілота планера, а через рік почав вчитися керувати моторними літаками. У ті часи найкоротша дорога до NASA вела через армію, тому наступним кроком став вступ до військового училища. Лише коли Крісу Гедфілду виповнилося 24 роки, Канада набрала свій перший загін астронавтів.
Помилковою буде думка, що «Посібник астронавта…» — це лише про космос. Тематика книги значно ширша: про цілеспрямованість, мрію, цінності, стосунки. Гедфілд щиро розповідає про ціну, яку довелося заплатити, щоб полетіти в космос. Сотні годин тренувань далеко від дому та постійні стреси не сприяли родинним стосункам. Кріс розповідає, як одного разу після тривалої місії він повернувся додому, та коли спробував застосувати батьківську дисципліну, отримав неочікувану відповідь від дітей. Дружина пояснила, що після всіх подорожей він не може повернутися й отак просто стати «батьком» — він повинен заслужити це право своєю присутністю.
У книзі герої космосу та їхні родини постають перед нами, як звичайні чоловіки та жінки, об’єднані жагою до відкриттів і досліджень. Вони долають повсякденні труднощі, зазнають невдач, досягають успіхів, хвилюються, сумують, відправляються в космос і повертаються до земних проблем.
Космос невблаганний і жорстокий. Життя на Землі теж нелегке. Як вижити у цих двох світах? «Якщо ви почнете думати, що в житті важать лише найвизначніші та найяскравіші моменти, то прирікаєте себе на майже постійне відчуття невдачі. Щоб почуватися добре постійно, потрібно зважати на все: дрібні моменти, середні успіхи, про досягнення про які не знає ніхто, крім вас. Головне — не почати пишатися великими, яскравими моментами, які так приваблюють інших. Треба навчитися насолодитися ними, відзначити їх належним чином, а тоді рухатися далі» — радить астронавт.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
