Планетарні туманності вивчають давно, але їхня внутрішня будова нерідко виявляється складнішою, ніж здається. Нові спостереження NGC 6563 показали, що два невеликі виступи з боків туманності набагато старші за її основну оболонку, а це переписує уявлення про те, як вона формувалася.
Стародавня туманність у Стрільці
Планетарна туманність NGC 6563 розташована за 5400 світлових років від нас у сузір’ї Стрільця. Відкрили її ще 1826 року, що робить її одним з найдавніших об’єктів у каталогах такого типу.
Туманність має еліпсоїдну форму, де один бік помітно вужчий за інший, через що вона нагадує яйце. По обидва боки від головного тіла розташовані два невеликі виступи, які дослідники ще в попередніх роботах називали «вухами». Саме ця структура стала головним об’єктом нового дослідження.
Що виміряли два спектрографи
Команда астрономів на чолі із Захрою Аль зі Стамбульського університету дослідила NGC 6563 за допомогою двох інструментів. Першим був інтегральний польовий спектрограф MUSE (Multi Unit Spectroscopic Explorer), встановлений на Дуже великому телескопі в Чилі, другим — спектрограф типу ешелле MES (Manchester Echelle Spectrograph), розташований на телескопі Аркадіо Поведи в Мексиці.
Спостереження дали змогу виміряти системну швидкість туманності, яка становить мінус 25 км/с відносно локального стандарту спокою, а також темп розширення основної оболонки у 22 км/с. Тривимірне моделювання підтвердило складну будову об’єкта з еліпсоїдним тілом, тонкою зовнішньою оболонкою, «вухами» та дрібнішими структурами.
«Вуха» старіші за саму туманність
Розрахований за швидкістю розширення вік еліпсоїда разом із кільцем становить близько 3600 років. Вік «вух» виявився значно більшим і сягає від 7500 до 8800 років. Ця різниця означає, що вони сформувались до того, як виникла основна оболонка туманності.
Автори дослідження зазначають, що така будова узгоджується зі сценарієм, за яким «вуха» сформувались унаслідок колімованих викидів речовини під час взаємодії у подвійній зоряній системі. За теоретичними моделями, «вуха» у планетарних туманностях утворюються через короткочасні джети від зорі-компаньйона ще до того, як виникає основна щільна оболонка, тому NGC 6563 є одним з небагатьох об’єктів, де цей сценарій підкріплений кінематичними вимірами.
Нерівномірне середовище
Один бік туманності розширюється швидше за протилежний, а локальні посилення яскравості вказують на те, що NGC 6563 розвивається в неоднорідному навколишньому середовищі. Дослідники вказують одразу на кілька механізмів, що могли сформувати теперішню форму об’єкта.
Серед них взаємодія внутрішніх зоряних вітрів, нестабільності тонкої оболонки, епізодичне відкидання мас речовини через вплив зорі-компаньйона та вплив зовнішнього середовища. На думку авторів, ці процеси діяли в різні епохи й на різних просторових масштабах, тому потребують окремих теоретичних та спостережних досліджень для кількісної оцінки їхнього внеску.
За матеріалами phys.org
