Науковці досліджують виверження надмасивної діри в центрі галактики IC 3599. Велетенський викид речовини за останні 35 років спостерігається вже втретє. Дослідники розгадали, чим він викликаний.
Галактика IC 3599
Нещодавно на сервері препринтів arXiv з’явилося дослідження подій, які відбуваються в галактиці IC 3599. Як повідомляє сайт phys.org, вона розташована на відстані 280 млн св. років від нас. У 2025 році в її центрі відбувся потужний спалах, який супроводжувався великим викидом маси у простір.
Оскільки в центрі IC 3599 безсумнівно міститься надмасивна чорна діра, причина явища пов’язана з процесами навколо неї. Але найдивовижніше те, що за останні 35 років астрономи вже втретє фіксують подібний спалах у центрі галактики. Попередні були зареєстровані у 1990 та 2010 роках.
При цьому варто зазначити, що IC 3599 належить до так званих активних галактик. На чорну діру в її центрі постійно падає велика кількість речовини, й це породжує потужне випромінювання, яке ми бачимо навіть із Землі. Однак під час вивержень його інтенсивність збільшувалася у 50 разів.
Що відбувається
Новітнє дослідження, яке дозволяє зрозуміти, що відбувається в центрі цієї галактики, спирається на дані космічних телескопів Swift та XMM-Newton, а також низки наземних обсерваторій, що працюють у різних діапазонах. Зокрема, сесія спостережень на телескопі XMM-Newton тривала 120 тис. секунд, і завдяки їй вчені знають, що ж відбувається з чорною дірою в центрі IC 3599.
Те, що спалахи біля надмасивної чорної діри в центрі IC 3599 відбуваються через нерівномірні проміжки часу — 19,5 та 15,7 року, — суттєво обмежує кількість можливих пояснень. Зокрема, вчені припускали, що в центрі галактики може ховатися пара чорних дір або ж чорна діра поступово розриває на шматки велику зорю.
Однак наявність так званих корональних ліній випромінювання і характерних осциляцій із періодичністю 7,4 години розповіли, що ж там насправді відбувається. Далеко не весь матеріал, який кружляє навколо надмасивної чорної діри в центрі IC 3599 одразу падає на неї. Значна його частина залишається у вигляді достатньо товстої оболонки.
Кілька років ця оболонка наростає, підтримувана тиском випромінювання від чорної діри, а потім її маса стає занадто великою для цього, вона падає на сингулярність, але теж не поглинається повністю. Частина викидається назад у вигляді виверження.
