Сенсація чи помилка: як науковці впізнають молекули в космосі

Астрономи вже знайшли понад 350 молекул у міжзоряному просторі, й щороку цей список поповнюється. Та знайти молекулу й довести її існування — не одне й те саме: деякі сенсаційні відкриття не витримали перевірки часом, пише астрохімікиня Олівія Гарпер Вілкінс у виданні The Conversation.

Масштабне інфрачервоне зображення молекулярної хмари Тельця, що показує темні нитки пилу та яскраві ділянки формування нових зірок на фоні глибокого космосу.
Молекулярна хмара Тельця — область зореутворення, розташована на відстані 450 світлових років від нас, де було виявлено багато складних космічних молекул. Фото: European Southern Observatory. Джерело: universetoday.com

Хімічний перепис Всесвіту

Науковці фіксують молекули в атмосферах планет, газово-пилових туманностях на відстані сотень і тисяч світлових років, а також у далеких галактиках. Перша міжзоряна молекула була виявлена ще 1937 року, і відтоді щороку до цього переліку додається від кількох до двох десятків нових сполук. Чимало з них — попередники біомолекул, тобто речовин, без яких неможливе виникнення живих організмів.

Молекули, що вільно обертаються у вигляді газу в космічному просторі, випромінюють фотони — частинки електромагнітного випромінювання — з певними характеристиками. Радіотелескопи фіксують ці сигнали, і якщо зафіксований набір збігається з «відбитком пальця» конкретної молекули, науковці можуть стверджувати про її виявлення. 

Космос для кожного

Магазин від Universe Space Tech

Журнал №2 2021 (183)

До товару

Кожна молекула має власний унікальний спектр — своєрідний хімічний підпис. Щоб знати, що саме шукати, дослідники спочатку відтворюють ці підписи в лабораторії: поміщають речовину у скляну трубку під вакуумом і вимірюють, що «побачив» би радіотелескоп.

Коли захват випереджає докази

Проблема виникає тоді, коли сигнали надто слабкі або перекриваються один одним. Науковці, особливо при виявленні біологічно значущих сполук, часом поспішають із публікаціями — частково через бажання першими оприлюднити результат, а частково тому, що архівні дані телескопів стають публічними вже через короткий час після збору. 

Показовий приклад — гліцин, найпростіша амінокислота і важлива складова живих організмів. Понад 20 років тому науковці заявили про її виявлення у міжзоряному просторі, однак подальші дослідження встановили: ключові сигнали в початковому звіті були відсутні. Нині астрохімічна спільнота загалом визнає, що тоді гліцину знайдено не було.

Фосфін на Венері: питання відкрите

Інший резонансний випадок — можливе виявлення фосфіну в атмосфері Венери. На відміну від ситуації з гліцином, тут наукова дискусія досі не завершена: за п’ять років після початкового повідомлення дослідники так і не дійшли згоди щодо присутності цієї речовини. Фосфін пов’язаний з деякими біологічними процесами на Землі, що й спричинило хвилю публічного інтересу до можливого життя на Венері.

Вілкінс радить зберігати скептицизм щодо сенсаційних заголовків. Виявлення, що ґрунтується на одному-двох сигналах, значно менш надійне, ніж те, де підтверджено п’ять і більше. Якщо зачекати кілька місяців після першої публікації, зазвичай з’являються перевірочні роботи інших груп, і саме вони дають відповідь, чи підтвердилось відкриття.

Джерело: theconversation.com

Новини інших медіа
Чорні діри постійно поглинають одна одну для виживання
Прихована загроза у космосі: як виявити супутник із ядерною зброєю
Космічні самітники виявились попередниками зоряних систем
Нейтрино можуть народжуватися всередині загадкових червоних точок
Ядерну батарею для супутників вперше випробовують у космосі
В архівах TESS вперше виявили планету методом мікролінзування
Космічний апарат NASA New Horizons успішно вийшов із найдовшої гібернації та перебуває у справному стані
Вибухи феєрверків на День незалежності у США помітили з борту МКС
Відставка після тріумфу Artemis II: Джеремі Гансен залишає загін астронавтів
Найбільша пара чорних дір утворила гігантську порожнечу