Усі, хто чув слово «ануннаки», знають, що так називаються прибульці з космосу, які мають рептилоїдне походження. У них вірять різноманітні сектанти чи просто люди зі слабкою психікою та низьким рівнем освіти. Проте насправді це слово означає зовсім не те, що про нього думають.
Ануннаки в нашому житті та стародавньому Шумері
Викриття секти «Аллатра» зробило популярним незвичне слово «ануннаки». Багато хто бачить у ньому щось смішне і, принаймні для більшості людей, воно є вкрай незвичним. Але всі знають, що його синонімом є слово «рептилоїди».
Сучасні теорії змов розповідають, що колись із космосу прилетіла раса ящіркоподібних інопланетян і відтоді живе серед нас. «Докази» цієї теорії наводяться дедалі абсурдніші. Проте у терміна «ануннаки» є цілком земна історія.
Розпочалося все на Близькому Сході у межиріччі Тигру та Євфрату. 4–5 тисяч років тому в цих місцях існувала шумеро-аккадська цивілізація. Було це настільки давно, що про неї ми знаємо лише з її власних текстів і археологічних розкопок.
Відомо про неї далеко не все, але ми точно впевнені, що це була добре розвинена як на той час культура. Безумовно, її носіями були люди. Вони мали власні вірування, про які можна судити з текстів на глиняних табличках.
Саме там учені й вичитали слово, яке озвучили як «ануннаки». Походить воно, вочевидь, від імені бога неба Ану й означає його дітей. Наскільки вдалося зрозуміти, цим терміном стародавні жителі Межиріччя називали молодших богів і духів природи та підземного світу.
Особливого поклоніння їм не було — просто люди вірили, що кожен струмок або ліс мають свою душу, яка заслуговує на повагу. Тут можна провести паралелі з давньогрецькими дріадами та німфами, а можна — із західноєвропейськими альвами, які потім перетворилися на ельфів. Або з українськими мавками, лісовиками й іншою «нечистю».
Захарія Сітчин
До другої половини XX століття про те, що ануннаки якось пов’язані з космосом чи рептиліями, ніхто не здогадувався. Це були звичайні «молодші боги», які могли мати який завгодно вигляд, але переважно їх уявляли як людей із різноманітними тваринними елементами.
Основу сучасного міфу про них заклав Еріх фон Денікен. Саме цей письменник, який неодноразово відбував покарання за шахрайство, у своїй книжці «Колісниці богів» подарував нам теорію палеоконтакту — ідею про те, що колись у минулому на Землю прилетіли інопланетяни, вплинувши на розвиток нашої цивілізації.
У книзі фон Денікена, що вийшла ще у 1960-х, немає ані людей-рептилій, ані слова «ануннаки», проте саме вона стала основою для всіх наступних нашарувань міських легенд. 1976 року нею скористався інший неоднозначний письменник — Захарія Сітчин.
Етнічний єврей Сітчин народився у Баку, виріс у підмандатній Палестині (сучасний Ізраїль) і майже все життя прожив у США, де працював журналістом і редактором газети. Він самотужки вивчив аккадську і шумерську мови та почав перекладати тексти глиняних табличок, бо вирішив, що професійні сходознавці, які досліджували їх до нього, зрозуміли древні тексти неправильно.
У своїй книжці «12-та планета» Сітчин проголосив, начебто шумеро-аккадські міфи треба розуміти буквально. Він витягнув із них поняття «Нібіру» і пояснив, що воно означає планету, яка має витягнуту орбіту й наближається до Сонця кожні 3600 років. Саме на ній живуть інопланетяни-ануннаки, які у його інтерпретації ще не мали рептилоїдних рис.
Згідно з уявленнями Сітчина, 450 тис. років тому ануннаки вперше відвідали Землю та схрестилися з представниками виду Homo Erectus, породивши сучасних людей і цивілізацію. Нею вони успішно керували кілька тисяч років, аж поки не образилися на людей і не вирішили їх знищити.
Далі в автора «12-ї планети» починається не дуже наукова фантастика з порятунком людей на підводному човні й атомною війною ануннаків між собою. Серед іншого, саме Сітчин прирівняв ануннаків до велетнів нефелімів, згаданих у Біблії. Якщо ви десь чули, що це одне й те саме, то знайте, що вигадав цю тотожність саме він.
Ануннаки й астрономія
Звичайно, палеонтологи, антропологи, археологи та філологи-сходознавці ще у 1970-ті аргументовано оцінили працю Сітчина як непрофесійну маячню. Не менш безглуздим все написане ним є і з точки зору астрономії.
Навіть назва «12-та планета» відсилає до твердження автора, начебто стародавні шумери знали саме дванадцять планет: 8 тих, що визнає наша сучасна астрономія, а також Сонце, Місяць, Плутон і, власне, Нібіру.
Чому Сітчин не включив у цей перелік Ериду, Цереру та купу крижаних карликів за орбітою Нептуна, які теж цілком собі планети (хоч і карликові), й не забув лише Плутон — пояснення немає. Не кажучи вже про той факт, що існування великого тіла у поясі Койпера, орбіта якого дозволяла б йому наближатися до Землі кожні 3600 років, сучасними спостереженнями не підтверджується.
Сучасна міфологія ануннаків
У сучасному вигляді міф про ануннаків оформив на початку 1990-х колишній футболіст і спортивний коментатор Девід Айк. Він вирішив, що навколо них існує всесвітня змова, та переосмислив написане Сітчиним у дусі конспірологічних теорій.
Саме він узяв ідею про таємну змову людей-рептилій, що існувала у колах шукачів всесвітніх змов ще з кінця ХІХ століття, й оголосив, що ануннаки, власне, є тими, хто таємно всім керує. Потім його ідеї рознеслись інтернетом, і їх взяли на озброєння конспірологи по всій земній кулі.
Чималу роль у розповсюдженні міфів про ануннаків відіграла істерія навколо кінця світу, який мав настати 2012 року згідно з календарем мая. Звичайно, мешканці Центральної Америки ніяк не могли бути пов’язані з шумерами, але прихильників теорії тоді це абсолютно не зачепило. Деякі з них почали стверджувати, що саме приліт Нібіру спричинить «нашестя ануннаків». Хоч вони врешті й не прилетіли, розповсюдженню теорій змов це не завадило. Тож про цих дивовижних створінь ми, мабуть, ще не раз почуємо.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
