Історія науки сповнена видатних відкриттів, що розширювали горизонти пізнання та рухали людство до нових рубежів. Але не варто забувати, що наука — це не лише здобуття нових знань, а ще й процес їхнього подальшого передавання у доступній формі суспільству, що дозволяє розвивати технології та готувати нове покоління дослідників.
З нагоди Дня науки, що відзначається завтра, редакція The Universe Space Tech хотіла б розповісти про п’ять видатних учених, які відомі не лише своїми науковими досягненнями, а й винятковими зусиллями з популяризації астрономії та космонавтики.
Карл Саган
Карла Сагана, без перебільшення, можна назвати одним із найблискучіших і найвпливовіших космічних популяризаторів XX століття. Він народився 1934 року в Нью-Йорку (до речі, його батько був вихідцем із Кам’янця-Подільського). На чотирирічного Карла справило величезне враження відвідування Всесвітньої виставки у Нью-Йорку, де він став свідком закладання капсули часу. Ймовірно, спогад про це став джерелом натхнення ідеї розміщення послань для інопланетян на космічних апаратах. У п’ятирічному віці Саган прочитав брошуру з основ астрономії. Хлопчика вразила звістка про те, що зорі — це такі ж сонця, тільки на дуже великих відстанях. Саме тоді він усвідомив справжні розміри Всесвіту та зацікавився наукою.
Список наукових здобутків Сагана дуже великий. На початку 1960-х він правильно припустив, що Венера зовсім не схожа на Землю та її поверхня дуже гаряча через парниковий ефект. Також він був одним із перших, хто висунув гіпотезу про наявність рідини на поверхні Титана та підповерхневому океані Європи. Саган попереджав про небезпеку глобального потепління та відіграв важливу роль у появі та поширенні гіпотези ядерної зими.
Але все ж таки основну популярність Сагану принесли саме його зусилля з популяризації астрономії. Він написав чимало науково-популярних книг, багато з яких актуальні й нині. Саган був автором надзвичайно успішного телевізійного серіалу «Космос: персональна подорож», а також спробував свої сили на ґрунті художньої літератури, написавши роман «Контакт» (1997 року він був екранізований).
Вплив Сагана був такий великий, що з його ініціативи на зонди Pioneer 10 і Pioneer 11 встановили таблички з посланнями, призначеними для позаземних цивілізацій. А коли через кілька років NASA вирішила оснастити апарати Voyager пластинками із записом земних фотографій та звуків, він був призначений головою комісії, яка займалася відбором вмісту платівки. І, нарешті, саме Саган є «хрещеним батьком» знаменитого знімка Pale Blue Dot, який демонструє Землю з дистанції 6 млрд км.
Карла Сагана не стало у 1996 році. Але його книги все ще знаходять нових читачів, а апарати Pioneer та Voyager з підготовленими ним посланнями продовжують свою нескінченну подорож до зірок. Як знати, можливо, одного прекрасного дня вони досягнуть свого адресата.
Стівен Гокінг
Стівен Гокінг народився 1942 року в Оксфорді. У віці 21 року йому діагностували бічний аміотрофічний склероз. Спочатку лікарі давали Гокінгу всього два-три роки. За словами вченого, перспектива такої ранньої смерті змусила його зрозуміти, наскільки цінне життя. Тому він не став миритися з вироком і вирішив повністю віддати себе науці.
Зірка Стівена Хокінга яскраво засяяла на астрономічному небосхилі у 1970-х, коли він опублікував свою теорію про випаровування чорних дір. Згідно з нею, чорна діра не тільки поглинає речовину, а й сама випромінює різні частинки, що в результаті призведе до її зникнення. Пізніше цей процес назвали «випромінюванням Гокінга». Також він став першим ученим, який спробував об’єднати положення Загальної теорії відносності та квантової механіки у межах єдиної космологічної теорії.
Попри те, що хвороба прогресувала повільніше, ніж пророкували лікарі, зрештою, Гокінг виявився практично повністю паралізований. А після перенесеної 1985 року трахеотомії він міг продовжувати спілкуватися з навколишнім світом тільки за допомогою синтезатора мови.
Утім, це не зупинило вченого. У 1988 році Гокінг опублікував свою найзнаменитішу книгу «Коротка історія часу». У ній він у доступній формі розповів про появу Всесвіту, природу простору-часу, чорних дір і головні космологічні проблеми сучасності. «Коротка історія часу» стала бестселером і кілька разів перевидавалася. Загалом по всьому світу було продано понад 25 млн екземплярів.
Згодом Гокінг написав ще цілу низку науково-популярних книг. Також він брав активну участь у різних телешоу, з’явився в кількох епізодах «Теорії Великого вибуху» і озвучував сам себе в «Сімпсонах» та «Футурамі». Стівен Гокінг помер 2018-му у віці 76 років, проживши на пів століття більше, ніж прогнозували лікарі. Своїм життям і працями він наочно продемонстрував, що навіть, здавалося б, у безнадійній ситуації не варто втрачати надію.
Ніл Деграсс Тайсон
Ніла Деграсса Тайсона часто порівнюють із Карлом Саганом. І це не дивно. Як і Саган, Деграсс Тайсон є дуже яскравою медійною особистістю, яка активно використовує всі наявні на сьогодні платформи для популяризації науки.
Ніл Деграсс Тайсон народився 1958 року в Нью-Йорку. За словами Тайсона, його інтерес до астрономії прокинувся у дев’ять років, коли він уперше відвідав планетарій. Цікаво, що свого часу Карл Саган, який викладав у Корнелльському університеті, намагався рекрутувати Тайсона. Але, зрештою, той обрав Гарвард. Надалі Тайсон став магістром астрономії та отримав докторський ступінь з астрофізики.
У 1990-х Ніл почав вести колонку в журналі Natural History та писати книги з астрономії, які мали неабияку популярність. Завдяки цьому вчений зміг пробитися на телебачення, регулярно виступаючи як експерт у різних передачах. У 2014 році Деграсс Тайсон став ведучим серіалу «Космос: простір та час» — перезапуск легендарного «Космос: персональна подорож» Карла Сагана. 2020 року вийшло його продовження під назвою «Космос: можливі світи».
Вчений також часто з’являється у різних серіалах та фільмах, де він зазвичай грає чи озвучує самого себе. Зокрема Ніла Деграсса Тайсона можна було побачити у «Зоряній брамі: Атлантида», «Теорії Великого вибуху» та «Бетмені проти Супермена».
Мітіо Каку
Ім’я Мітіо Каку давно стало синонімічним із фразою «фізика неможливого» — назвою його, можливо, найвідомішої книги, в якій він розповів про гіпотетичні технології, що одного дня можуть стати частиною нашого повсякденного побуту.
Мітіо Каку народився 1947 року в Сан-Хосе в сім’ї японських емігрантів. За власним зізнанням, його інтерес до науки прокинувся після того, як побачив фотографію робочого столу Ейнштейна, зроблену наступного дня після його смерті. Хлопчик загорівся ідеєю завершити працю великого вченого та створити Єдину теорію поля.
Надалі Мітіо Каку отримав докторський ступінь і працював над написанням науково-популярних книг, покликаних донести складні наукові теорії до масового читача доступною мовою. Також він часто виступає по радіо та телебаченню і є ведучим низки програм, що виходять на різних каналах.
Широка популярність робіт Мітіо Каку пояснюється не лише його вмінням пояснювати складні наукові теорії простими словами, а й широким охопленням тем — від тераформування Марса до кротових нір. Крім того, він також зовсім не боїться говорити про такі речі, які багато його колег вважають «несерйозними», включаючи телепатію, подорожі в часі та НЛО. За свої зусилля у популяризації науки 2021 року Мітіо Каку був нагороджений премією Фонду Артура Кларка.
Кіп Торн
На відміну від перерахованих вище популяризаторів науки, ім’я Кіпа Торна куди менш відоме широкому загалу. Проте його внесок певною мірою навіть перевершує їх. Річ у тім, що саме завдяки Торну любителі кіно по всій планеті отримали наочне уявлення про те, який насправді вигляд мають надмасивні чорні діри.
Кіп Торн народився 1940 року в місті Логан (штат Юта). Він виріс в академічному середовищі. Його батько був професором хімії, мати здобула науковий ступінь з економіки. Але вирішальним чинником, який спонукав Торна теж пов’язати своє життя з наукою, стала фантастика. У дитинстві він зачитувався книгами Айзека Азімова та Роберта Гайнлайна, а також науково-популярними виданнями.
З роками Торн став одним із провідних у світі експертів у галузі теорії гравітації, астрофізики та квантової теорії. Він написав низку книг, деякі з яких були розраховані на масового читача. Але основний його внесок у популяризацію науки пов’язаний з фільмом «Інтерстеллар».
Ідея цього проєкту народилася в середині нульових під час розмови Торна зі своєю подругою, продюсеркою Ліндою Обст. Вони прагли зробити фільм, який би познайомив широкого глядача з чудесами, пов’язаними із законами фізики — червоточинами, чорними дірами, гравітаційними хвилями та п’ятимірним всесвітом. Фільм, який надихнув би широку аудиторію познайомитися з наукою.
Голлівуд зацікавився ідеєю. Якийсь час над фільмом працював Стівен Спілберг, але в результаті його режисером став Крістофер Нолан. Сам же Торн був консультантом «Інтерстеллара», склав низку правил щодо науки, яким потім слідували творці фільму, та взяв активну участь у створенні знаменитої візуалізації надмасивної чорної діри. Також він написав книгу «Інтерстеллар. Наука за кадром», у якій докладніше пояснив природу показаних у фільмі феноменів.
У 2017 році Кіп Торн став одним із лауреатів Нобелівської премії з фізики. Він був відзначений за вирішальний внесок у створення детектора LIGO, який дозволив провести перше в історії спостереження гравітаційних хвиль.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
