Приватна ініціатива з відправлення апарата до найближчої зоряної системи отримала конкретний план і кошторис. Запуск запланований на кінець 2029 року. Політ триватиме десятки тисяч років. Розробники свідомо відмовилися від пошуку швидшого способу подолати цей шлях.
Ставка на наявні технології
Команда проєкту Fermi Explorer Mission оприлюднила план запуску першого апарата, спрямованого до іншої зорі. За задумом розробників, він має подолати щонайменше 99 % відстані до Альфи Центавра за 80 тис. років. Корисне навантаження важитиме кілограм за габаритів 10 см по кожній грані.
Кошторис усієї програми — від проєктування до експлуатації — не перевищує 15 млн доларів. Такої суми вистачає лише тому, що створювати нові рушії не доведеться. Старт запланований на кінець 2029 року, вийти на орбіту апарат має як попутний вантаж, після чого розганятиметься електричною тягою, послідовно змінюючи орбіти.
Питання Енріко Фермі
Назва проєкту відсилає до парадокса, який сформулював фізик Енріко Фермі 1950 року. Суть його в суперечності між оцінками та спостереженнями. Зір у Галактиці сотні мільярдів, вона існує мільярди років, тож за будь-яких помірних припущень цивілізації мали б розселитися нею задовго до появи людства, проте жодного їхнього сліду досі не виявили.
Засновники кажуть, що беруться за цей політ у дусі великих людських досліджень і прагнуть увійти в історію. П’ять попередніх апаратів вийшли за межі Сонячної системи, проте жоден із них не мав такої мети. Тож Fermi Explorer стане шостим таким апаратом і водночас першим, спрямованим до конкретної зорі.
Ставка на терпіння
Більшість концепцій міжзоряного польоту впирається у співвідношення дистанції та швидкості. Апарат Voyager стартував 1977 року й нині перебуває приблизно за 26 млрд км від Землі. До Альфи Центавра при цьому близько 41 трлн, тобто більш ніж у півтори тисячі разів далі.
Команда обрала протилежний підхід до цієї перешкоди. Замість скорочувати тривалість подорожі, вона прийняла її як вихідну умову. За словами президента організації Філіпа Джонстона, інші міжзоряні концепції намагаються вкластися в межі людського життя, а це одразу тягне за собою мільярдні програми розроблення двигунів.
Строк у вісімдесят тисяч років удвічі перевищує час, що минув від зникнення неандертальців. Уся писемна історія людства коротша за нього приблизно в шістнадцять разів. Такий інтервал автори задуму називають мінімально життєздатним.
Урок Breakthrough Starshot
Попередню спробу зробила організація Breakthrough Starshot, заснована 2016 року Юрієм Мільнером за підтримки Марка Цукерберга. Її задум передбачав лазерну систему розгону, здатну доправити мініатюрні зонди до сусідніх зір за двадцять або тридцять років. Проєкт згорнули 2025 року.
«Я теж захопився, а потім розчарувався», — сказав Філіп Джонстон виданню TechCrunch про попередню ініціативу. За його словами, команда налаштована рішуче запустити щось реальне протягом трьох років. Ті самі люди стоять за компанією Starcloud, яка планує розгорнути обчислювальні центри на орбіті.
Що далі з апаратом
Активна фаза триватиме близько дванадцяти років, після чого конструкція перейде в пасивний дрейф. Вмикати обладнання наприкінці шляху ніхто не планує. Розрахунок робиться на те, що знахідку перехопить майбутня цивілізація.
Засновник місії порівняв запас міцності з кістками динозаврів, які зберігаються 200 млн років, тож металевий корпус мав би витримати очікуване радіаційне середовище. Ініціатори вже шукають підрядників для складання разом із коштами на оплату їхньої роботи, а також наукові й мистецькі вантажі на кшталт золотої платівки на борту Voyager.
