12 квітня світ відзначає 61-річницю першого польоту людини у космос. Саме цього дня 1961 року радянський льотчик Юрій Гагарін вперше побачив Землю з орбіти. Цей політ справді був космічним: вихід на орбіту з апогеєм у 327 км, обліт навколо Землі та приземлення. На словах усе пройшло гладко та без проблем, але насправді політ супроводжувався величезними ризиками та позаштатними ситуаціями. На честь Всесвітнього дня авіації та космонавтики The Universe. Space. Tech розповість про маловідомі факти, пов’язані з першим польотом людини у космос.
Започаткування традицій
Ще на етапі підготовки, перш ніж сісти у космічний корабель «Восток-1», Юрій Гагарін зняв взуття. Бо саме так і годиться за звичаєм входити в дім. Цим вчинком він показав свою величезну повагу до космічного корабля, що справило приємне враження на головного конструктора Сергія Корольова.
Потім під час поїздки на автобусі ЛАЗ-695Б «Львів» до стартового ракетного майданчика Юрій Гагарін попросив зупинити автомобіль, щоб справити нужду. Він це зробив прямісінько на колесо автобуса — цей випадок став обов’язковою традицією всіх радянських, а пізніше російських космонавтів. Причому нужда справляється саме на заднє праве колесо.
Перший космічний мем
Знаменита фраза «Поїхали!», кинута Юрієм Гагаріним перед злетом у космос, не була заздалегідь спланованою. Цей мимовільний вигук насправді виявився вдалим експромтом, бо його запам’ятали в історії. Фразу навіть можна назвати своєрідним «першим космічним мемом». Утім, є версія про її походження: льотною підготовкою групи космонавтів керував Марк Галлай, який на тренуваннях замість «Екіпаж, злітаю» казав «Поїхали».
Смертельні ризики
Перший політ у космос спіткало як мінімум три смертельно небезпечні ситуації, під час яких Юрій Гагарін міг загинути. Спершу в програму виведення другого ступеня було помилково введено неточне польотне завдання. Тому апогей орбіти виявився вищим за розрахунковий більш ніж на 100 кілометрів — 327 км замість 230 км. Спочатку орбіта була розрахована так, що в разі відмови гальмівного двигуна корабель зійшов би з неї самостійно впродовж тижня, загальмувавши в атмосфері. З більш високої орбіти на це потрібно було би два місяці, а запасу повітря, харчів та води на «Востоку-1» вистачало лише на 10 днів.
Другий небезпечний випадок трапився під час входження в атмосферу. Приборно-агрегатний відсік не відокремився та теліпався на кабелях. Від цього усередині «Востоку-1» була сильна тряска, і Гагарін відчував дуже сильні перевантаження, від яких ледь не втратив свідомість. На щастя, через нагрів від тертя в атмосфері кабелі перегоріли й відірвалися.
Третій інцидент трапився перед приземленням. Юрій Гагарін катапультувався на висоті 7 км та спускався окремо від капсули. Але після розкриття основного парашута на висоті 2,5 км випадково розкрилася «запаска», яка дивом не погасила основний купол. Крім того, Гагаріну ледве вдалося витягти з-під ременів дихальний клапан скафандра, тож він іще ледь не задихнувся. До речі, сама посадка могла статися не на суходіл, а в річку Волга. Лише скидання «баласту» масою 30 кг допомогло Гагаріну вийти на потрібну траєкторію.
Зріст має значення
Відбір у лави космонавтів та початок тренувань відбувся 1960 року. У першу групу, названу «Сочинською шісткою», обрали 20 льотчиків. Юрій Гагарін та Герман Титов лишились останніми двома потенційними космонавтами. Причому суворий відбір був не тільки щодо фізичних якостей та уміння пілотування. Важливим критерієм відбору був також і низький зріст. Гагарін мав зріст усього лише 1,57 метра, що було вкрай важливо для перебування у крихітній кабіні «Востока-1».
Секретний пароль
Про вплив мікрогравітації на організм людини ще не було відомо. Тому космічним кораблем керували дистанційно із Землі. Але на випадок нештатної ситуації у Юрія Гагаріна все ж була можливість перейти на ручне керування кораблем. Наприклад, він міг самостійно розвернути «Восток-1» та почати екстрене гальмування для сходу з орбіти. Однак в умовах кисневої недостатності мозкова діяльність могла бути знижена, що підвищувало ризик помилки пілота. Тому Гагаріну пропонувалося розкрити спеціальний конверт, прочитати секретний пароль та ввести його у пульт керування. Процедура здається простою. Але під час гіпоксії зробити такі прості речі стає неймовірно складно. Проте перед польотом як мінімум три людини повідомили Гагаріну секретний пароль — «125».
Короткі факти
- Юрій Гагарін був першою людиною в історії людства, яка «наживо» побачила Землю з космосу.
- Космічна подорож тривала 108 хвилин. За цей час «Восток-1» повністю облетів Землю, подолавши 41 тис. км.
- Перед вильотом Гагарін написав посмертного листа своїй дружині. У ньому повідомляв, що, швидше за все, не повернеться. Але лист їй не віддав. Дружина знайшла листа вже після того, як космонавт повернувся додому.
- До 1971 року СРСР приховував факт приземлення Гагаріна окремо на парашуті. Бо в такому випадку політ не міг вважатися космічним за правилами Міжнародної авіаційної федерації.
- Хоча Юрій Гагарін був резервним пілотом для подальших космічних польотів, йому врешті-решт заборонили повертатись у космос. Тому що партія боялась втратити свого героя.
- Гагарін загинув 27 березня 1968 року під час тренувального польоту на винищувачі МіГ-15УТІ.
- Через взаємну повагу до Юрія Гагаріна перші люди на Місяці — Ніл Армстронг та Базз Олдрін — залишили на нашому супутнику медаль людини, яка проклала шлях до космосу.
Рекомендуємо також ознайомитись зі статтею «Космонавт vs полярник: секрети професій та українські досягнення». А також прочитати цікавий матеріал про «кисневі свічки» та навіщо вони космонавтам.
