Сонце та інші зорі обертаються навколо центру Чумацького Шляху кожна за своєю траєкторією. Час від часу вони зближуються. Але чи можуть вони зіштовхнутися? Спробуємо відповісти на це запитання.
Чи трапляються зіткнення зір
Чи може бути щось страшніше за зіткнення Землі з астероїдом? Так, і це — зіткнення Сонця з іншою зорею. Якщо таке станеться, то вся Сонячна система буде зруйнована, Землю може зірвати з її орбіти, вона загубиться у космосі й замерзне. Усе життя на нашій планеті неминуче загине.
Чи можливо це? Чи варто цього боятися? І так, і ні. Фізично це можливо. Зорі, включно із Сонцем, обертаються навколо центру Чумацького Шляху по своїх траєкторіях і поводяться вони при цьому, як будь-які інші фізичні об’єкти, які рухаються орбітою під дією сил гравітації. Тобто якщо їхні шляхи перетнуться, ніщо не заважатиме світилам зіштовхнутися. Навіть навпаки, гравітаційні сили сприятимуть цьому.
Щобільше, науковці кажуть, що зіткнення відбуваються достатньо часто. Звичайно, за космічними мірками й лише всередині кулястих скупчень. Приблизно кожні 10 тис. років всередині однієї з цих гігантських систем відбувається злиття світил. Однак треба розуміти, що це — дуже специфічні умови, де ці об’єкти від самого народження перебувають на близькій відстані один від одного.
Для решти зір це хоча і можлива, але вкрай малоймовірна подія. За підрахунками науковців, для ізольованих зір середній час очікування такого зіткнення оцінюють приблизно 1028 років. Для порівняння, тривалість життя Сонця лише 1010 років. Тобто шанс, що це станеться — 1 до 1018, що майже дорівнює нулю.
Чи відбувалися небезпечні зближення Сонця із зорями?
Щоб зрозуміти, наскільки мала ймовірність такого зіткнення, варто порівняти розміри й відстані. Діаметр Сонця становить близько 1,39 млн км. Водночас до найближчої зорі — приблизно 4,24 світлового року, або 40 трлн км. Це майже у 30 млн разів більше за діаметр нашого світила.
Приблизно раз на 100 тис. років якась зоря наближається до Сонця на відстань меншу за один світловий рік. Це приблизно у 20 разів довше, ніж існує писемна історія людства. Але навіть така відстань усе ще майже у 7 млрд разів перевищує діаметр Сонця. Наприклад, близько 70 тис. років тому зоря Шольца пролетіла на відстані близько 0,8 світлового року, або приблизно 52 тис. астрономічних одиниць, від Сонця — і жодних помітних наслідків це не спричинило.
Але, можливо, зорі й не треба врізатися в саме Сонце. Достатньо пролетіти поруч, аби зруйнувати всю систему? Це слушне зауваження, проте середній час очікування проходження на певній відстані обернено пропорційний квадрату цієї відстані. Тобто з її зменшенням частота таких подій зменшується.
Наприклад, проходження зорі на відстані 30 тис. а.о., а це приблизно 0,145 парсека або ж 0,47 св. року від нас, слід очікувати раз на приблизно 10-12 млн років. Таке зближення вже здатне помітно збурити об’єкти хмари Оорта й підвищити кількість комет, що потрапляють у внутрішні області Сонячної системи. Однак воно все ще надто далеке, щоб суттєво вплинути на орбіти планет.
Проходження зорі на відстані 3000 а.о., а це приблизно 0,0145 парсека, або ж 0,047 св. року, відбувається в середньому раз на 1,13 млрд років. Це все ще приблизно у 100 разів далі, ніж радіус орбіти Нептуна. Таке зближення теоретично могло б дещо збурити орбіти планет, однак зміни були б незначними, адже гравітаційний вплив зорі залишався б набагато слабшим за вплив Сонця.
Нарешті, проходження зорі на відстані у 300 а.о. чи менше справді могло б змусити орбіти планет сильно змінитися. Ось тільки очікувати його треба довше, ніж залишилося існувати нашому світилу. Саме тому боятися зіткнення Сонця з іншою зорею не варто.
