Ретроградний рух небесного тіла — це зміна його положення на небі в бік, протилежний до того, в якому це спостерігається зазвичай. Насправді це кілька різних за своїм механізмом явищ, які викликані різними причинами. Проте жодного з них не треба боятися.
Ретроградний рух планет
Це явище люди помітили ще в сиву давнину. Протягом доби й Сонце, і Місяць, й усі зорі рухаються зі сходу на захід. Це явище зумовлене добовим обертанням Землі. Що ж до планет, то сама їхня назва, яка у перекладі з грецької означає «мандрівні», натякає, що хоча вони й здійснюють добове обертання разом із рештою небесних тіл, протягом тижнів і місяців їхнє положення відносно сузір’їв змінюється.
При цьому звичайний напрямок їхнього руху такий же, як і при добовому обертанні — від ночі до ночі вони «повзуть» зі сходу на захід. Проте в якийсь момент зупиняються і починають рухатися у зворотному напрямку, тобто із заходу на схід. Це явище і називають видимим ретроградним рухом планети. Воно триває деякий час, після чого вона знову зупиняється і повертається до нормальної поведінки.
Видимий ретроградний рух
На перший погляд, ретроградний рух планет може здатися чимось дивовижним. Адже серед усіх об’єктів, які видно на нічному небі неозброєним оком, тільки вони поводяться подібним чином. Проте для цього є достатньо просте наукове пояснення.
Ретроградний рух визначається рухом самої Землі орбітою. Коли планета, наприклад, той же Марс, тільки виходить з-за Сонця, то його рух є прямим. Протягом кількох місяців наша планета наздоганяє його. Однак у міру того, як наближається протистояння, тобто точка, де Земля опиняється між планетою та Сонцем, рух планети на небі уповільнюється і в певний момент змінюється на протилежний.
Стається так через те, що ми її обганяємо. Уявіть, що ви їдете дорогою на автомобілі. Десь вдалині пропливають міста та ліси. А попереду — авто, яке ви швидко наздоганяєте. Спочатку здається, що воно зміщується до вас дуже повільно. Але потім швидкість наростає і в момент обгону воно проноситься відносно вас із шаленою швидкістю. А рух лісів і будинків на обрії лишається сталим.
З ретроградним рухом планет все те саме. Кожної доби положення зір на небі через рух Землі орбітою змінюється на певну практично сталу величину. Із зовнішніми планетами відбувається те саме, але тут вже ця величина сильно залежить від відстані до Землі.
Зазвичай, швидкість планети більша, ніж у зір, тож здається, що у своєму русі вона випереджає зорі. Однак при наближенні до протистояння в якийсь момент відстань, на яку зміщується планета на небі, стає меншою, ніж у зір. Спостерігачу на Землі здається, що вона «задкує» відносно сузір’їв, і саме це і сприймається нами як ретроградний рух.
З внутрішніми планетами ситуація аналогічна, з тією лиш різницею, що ретроградність їхнього руху спостерігається не стільки відносно зір, скільки самого Сонця. І ретроградний рух прив’язаний не до протистояння, а до моменту, коли Меркурій чи Венера опиняються між нами та Сонцем, тому саме в цей момент ми їх не бачимо.
Але ретроградний рух починається за кілька тижнів до того, поступово набирає швидкості, а потім гальмує і зовсім припиняється, тож, початкову і кінцеву стадії його все ж можна побачити. А астрологи в цей момент розповідають, що треба бути обережним.
Швидкість ретроградного руху планети збільшується до самого моменту протистояння, а потім починає зменшуватися, аж поки планета на небі не зупиниться і не почне рухатися у звичайному напрямку.
При цьому важливо зазначити, що весь цей час швидкість руху Юпітера чи Сатурна орбітою, тобто кількість кілометрів, які вони долають у космосі за секунду, залишається практично незмінною. Змінюється тільки кутова відстань, яку вони проходять на земному небі.
Варто також зазначити, що чим далі від Землі перебуває планета, тим довшим є ретроградний рух — як у днях, так і у частці від проміжку часу між двома моментами, коли планета ховається від нас за Сонцем (синодичний рік). Якщо для Марса ці величини становлять 73 дні й 9%, то для Нептуна — 158 діб і 43%.
Також варто зазначити, що ретроградний рух, крім планет, здійснюють усі інші об’єкти, що рухаються навколо сонця в площині екліптики, наприклад, Церера, астероїди Головного поясу, Плутон та інші карликові планети на околицях Сонячної системи.
Інше визначення ретроградного руху
І все було б добре, якби в астрономії не було ще одного визначення ретроградного руху, яке практично не пов’язане з першим, але може ввести в оману. Йдеться про випадок, коли навколо одного тіла обертається інше і напрямок руху другого тіла орбітою є протилежним до напрямку обертання першого чи власного.
Для прикладу, за такого означення рух усіх восьми великих планет Сонячної системи відносно напрямку обертання Сонця завжди прямий. У шести з них він також є прямим, якщо рахувати відносно напрямку їхнього власного обертання. І тільки Венера та Уран в такому випадку виявляються ретроградними, причому їхній рух є таким завжди.
Рух Місяця навколо Землі є прямим. Те саме стосується більшості великих супутників. Винятком тут є Тритон, найбільший місяць Нептуна. Щодо нього є підозра, що він був захоплений гравітацією крижаного гіганта.
А ось серед малих супутників кількість ретроградних є достатньо великою, хоча й меншою у порівнянні з тими, які мають той самий напрямок обертання, що і планета. Кільця газових гігантів складаються з величезної кількості малих тіл. І їхнє обертання також переважно є прямим.
Винятком є одне з кілець Сатурна, частинки в якому мають ретроградний напрямок руху. Річ у тім, що воно утворилося завдяки супутнику Феба, напрямок обертання якого є протилежним до того, що має газовий гігант.
І все ж є один об’єкт, рух якого змінюється з прямого на ретроградний, коли Йдеться не про положення його на земному небі. Як не дивно, це Сонце. Річ у тім, що центр обертання Сонячної системи не збігається із центром зорі в її центрі. Його положення визначається спільною дією гравітації усіх тіл, що входять до неї.
Тож інколи наша зоря теж рухається навколо цієї точки. Однак залежно від того, в який бік її тягнуть планети, цей рух набуває прямого чи ретроградного характеру.
Ретроградний рух є і за межами Сонячної системи. Більшість відкритих екзопланет мають пряме обертання, проте деяка кількість робить це у бік, протилежний до обертання їхньої зорі. Та й самі зорі можуть бути такими, якщо говорити про їхнє обертання навколо центру Галактики. При цьому у більшості рух таки прямий, але деякі, особливо якщо вони перебувають не у диску, а у гало — дійсно є ретроградними.
Загалом треба пам’ятати, що незалежно від визначення ретроградний рух можна визначити тільки відносно чогось. Тобто сам по собі він ніяк від прямого не відрізняється. І вже точно він ні на що у вашому житті не впливає.
