Чому Венера не має супутників? Це запитання вже десятиліттями бентежить науковців. Чи їй так і не вдалося утворити супутник, чи колись у неї він був, але з часом зник? Нове дослідження може допомогти наблизитися до розгадки цієї таємниці.
Загадкова «близнючка» Землі
Венера — одна з найнезвичайніших планет Сонячної системи. Іноді її називають «близнючкою Землі» через схожі розміри та щільність. Проте вона обертається навколо своєї осі у напрямку, протилежному до руху більшості планет, температура на її поверхні достатньо висока, щоб розплавити свинець, а супутників вона не має.
Як повідомляє сайт phys.org, нове дослідження астрономів нібито покликане відповісти на це запитання. Остаточного пояснення автори поки не пропонують, проте розглядають переконливі сценарії існування супутника Венери й схиляються до одного з них. Тож як вчені можуть досліджувати супутник, якого вже не існує?
Комп’ютерне моделювання гіпотетичного супутника
Команда під керівництвом Стівена Р. Кейна ввела в комп’ютерну модель низку даних, зокрема швидкість обертання Венери, масу гіпотетичного супутника, відстань його орбіти від планети та внутрішнє припливне тертя. Потім вони провели комп’ютерне моделювання, що охоплювало період у 4,5 млрд років. Дослідники також коригували основні змінні, щоб з’ясувати, за яких сценаріїв супутник міг би зберегтися, а за яких — зазнав би руйнування.
Науковці з’ясували, що доля супутника значною мірою залежала від таких факторів, як його маса та швидкість обертання Венери. За певних умов він міг би проіснувати 4,5 млрд років, тоді як за інших — загинути значно раніше.
У багатьох сценаріях, за яких супутник гинув, він спочатку віддалявся від планети, а потім зміни в обертанні Венери призводили до зміни напрямку його орбіти, й він починав спірально наближатися до планети.
Приречений самою Венерою
А який варіант команда вважає найімовірнішим? Дослідники припускають, що супутник міг бути знищений після того, як по спіралі повернувся до Венери. Залежно від маси супутника та початкової швидкості обертання планети, це могло статися у проміжку від 30 млн до 1,7 млрд років після утворення супутника.
Як пояснюють дослідники у своїй статті, відсутність супутника у Венери є природним наслідком початкових умов, а не результатом окремої катастрофічної події. Іншими словами, для того, щоб збити його з курсу, не було потрібно жодного зовнішнього зіткнення. Можливо, його доля була визначена з самого початку.
Це могло б пояснити, чому Земля та її так звана «близнючка» розвинулися по-різному. Наявність або відсутність супутника на ранньому етапі історії Венери може бути вирішальною точкою розгалуження в цьому розходженні.
