Перед завершенням своєї блискучої місії апарат Cassini зробив 22 фінальні витки, під час яких здійснив низку «занурювань» у проміжок між внутрішнім краєм кілець Сатурна та зовнішніми шарами його атмосфери. Цей заключний етап отримав назву «Гранд-фінал». У недавньому випуску журналу Scienсe було опубліковано шість статей із докладним аналізом даних, зібраних у цей час. Вони буквально змушують по-новому поглянути на шосту планету та її знамениті кільця.
Під час останніх орбіт Cassini проаналізував склад речовини у проміжку між сатурніанськими кільцями та верхнім кордоном атмосфери. Він зумів підтвердити теорію, що з’явилася ще у 1980-х роках, про те, що матеріал кілець поступово осідає на газовий гігант. Однак, зібрані зондом, дані все одно серйозно здивували вчених. Крім очікуваних водяного льоду та силікатів, апарат також виявив сліди органічних речовин — вуглецю, метану, бутану, пропану та вуглекислого газу (на додачу була зареєстрована присутність аміаку й азоту). Хімічний склад цієї суміші суттєво відрізняється від органіки, знайденої на Енцеладі та Титані. Отже, у системі Сатурна є, як мінімум, три різні «сховища» органічних речовин.
Але це ще не найцікавіше. Зібрані дані дозволили оцінити швидкість осідання матеріалу з кілець Сатурна. Вона виявилася набагато вищою, ніж припускали вчені, і становить близько 10 тонн за секунду. Це ставить перед дослідниками низку нових питань.
Якщо, виміряна Cassini, швидкість постійна, такими темпами кільце D повністю зникне лише за кілька десятків тисяч років, а кільце С — за кілька мільйонів років. А значить, кільця Сатурна значно молодші, ніж вважалося раніше. Якщо ж ця «злива» — тимчасове явище, тоді що її викликало? І що є джерелом поповнення речовини кілець? Хоч би якими були відповіді на ці питання, очевидно, що час існування подібних кільцевих систем може виявитися набагато меншим, ніж заведено думати.
Також варто відзначити, що середній розмір порошинок у проміжку між кільцями Сатурна та його атмосферою виявився істотно меншим за передбачене. Вони швидше схожі на серпанок. На думку вчених, має існувати якийсь процес перемелювання пилових частинок. Завдяки йому Cassini зміг безпечно пролітати через цей регіон.
Ще одне, дуже цікаве відкриття пов’язане з магнітним полем Сатурна. Вимірювання Cassini показали, що магнітна вісь планети відхилена менш ніж на 0,01 ° від осі її обертання (для порівняння: на Землі цей показник постійно змінюється і в наші дні становить близько 10 °). Ці дані докорінно суперечать сучасним моделям формування «планетного динамо». Згідно з нинішньою теорією вісь магнітного поля має бути нахилена стосовно загальної осі обертання небесного тіла, щоб у його ядрі могли виникати потоки плазми розплавленого металу або металевого водню, що виробляють ці поля. За відсутності нахилу, поле не може існувати. Проте Сатурн ним володіє. Отже, ця теорія також потребує серйозного перегляду.
За матеріалами https://www.nasa.gov
