Телескоп Hubble допоміг астрономам розкрити секрети дивної системи WOCS 14020, що складається з «блакитного тихоні» й аномального білого карлика. На думку дослідників, у минулому вона складалася з трьох світил.
«Блакитними тихонями» в астрономії називають зорі, які, на перший погляд, нічим не відрізняються від звичайних світил, але водночас мають аномально високу швидкість обертання, яка не відповідає їхньому віку. Цим вони схожі з так званими «блакитними мандрівниками» — іншим різновидом зір, що «молодшають», які мають вищі температури та світності, ніж повинні відповідно до їхнього віку.
Увагу дослідників привернула одна з таких зір, що є частиною зоряного скупчення M67. Його вік становить 4 млрд років. Це означає, що період обертання світила має становити близько 20–30 днів. У реальності ж воно робить один оберт навколо своєї осі всього за 4 дні, що характерно для дуже молодих світил. Іншою важливою особливістю є те, що у «блакитного мандрівника» є компаньйон – білий карлик. Його маса становить 0,72 сонячних, тоді як у теорії, гарячі білі карлики в M67 повинні мати масу не більше 0,5 сонячної.
Щоб розкрити загадку цієї системи, вчені залучили Hubble. Аналіз його даних дозволив їм дійти висновку, що в минулому ця система була потрійною. Однак близько 500 мільйонів років тому два її компоненти злилися, утворивши набагато масивнішу зорю. Незабаром вона перетворилася на червоного гіганта і скинула речовину. Частину її поглинула третя зоря, що призвело до її «розкручування» й омолодження.
Що стосується червоного гіганта, то після завершення скидання речовини від нього залишився білий карлик з аномально великою масою. Він є нагадуванням про незвичайне минуле цієї зорі.
Раніше ми розповідали про інший незвичайний білий карлик, який чинить опір поглинанню чорною дірою.
За матеріалами Phys.org
