Аналізуючи дані, зібрані комплексом радіотелескопів ALMA (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array), команда астрономів з університету Карнегі виявила сліди потужного спалаху, що трапився на Проксимі Центавра минулого року. На піку вона була в 10 разів яскравішою, ніж найсильніші сонячні спалахи при їх спостереженнях у міліметровому та субміліметровому діапазонах.
Спалах стався 24 березня 2017 року. Всього за 10 секунд яскравість зорі збільшилася у 1000 разів. Події передував менш потужний спалах. Загалом активність зорі тривала дві хвилини.
Магазин від Universe Space Tech
Комплект журналів Сонце, Місяць та Марс
До товаруЗа словами дослідників, це поганий знак для тих, хто сподівається, що на екзопланеті Проксима b, що обертається навколо зорі, може існувати життя. Орбіта Проксими b проходить у т.зв. населеній зоні. Теоретично, її поверхня отримує достатньо тепла та світла, щоб там могла існувати вода в рідкому вигляді. Але, на думку астрономів, за мільярди років подібні спалахи мали здути атмосферу планети та випалити її поверхню.
Крім того, астрономи з Університету Карнегі поставили під сумнів результати недавнього дослідження Проксими Центавра, виконаного групою вчених Іспанії. Вони дійшли висновку, що зоря оточена кількома пиловими дисками, що свідчить про наявність у неї складної планетарної системи. Але проаналізувавши дані ALMA, астрономи з Університету Карнегі дійшли висновку, що їхні колеги неправильно інтерпретували інформацію.
Проксима Центавра є червоним карликом. Світила такого класу становлять близько 75% зоряної популяції Чумацького Шляху. Червоні карлики набагато тьмяніші за Сонце та при цьому відрізняються дуже нестабільною поведінкою. Іноді вони можуть генерувати потужні спалахи, а часом їхня світність може зменшуватися наполовину.
Водночас червоні карлики мають гігантську, у порівнянні із зорями на зразок нашого Сонця, тривалість життя. Деякі з них проіснують трильйони років. Коли галактики розбіжаться і всі інші світила вже згаснуть, останні червоні карлики ще світитимуть. Саме тому питання про потенційну життєздатність планет у їхніх системах є одним з основних у сучасній астробіології.
За матеріалами http://www.almaobservatory.org
