Невеликий астероїд 2026 RW1 згорів над Індійським океаном біля північно-західного узбережжя Австралії. Виявили його лише за кілька годин до входу в атмосферу. Далеко не завжди такі тіла вдається помітити завчасно, і цей випадок яскраво це демонструє.
Сім з половиною годин
Об’єкт отримав позначення 2026 RW1 в офіційному повідомленні Центру малих планет (Minor Planet Center). Його зафіксували в межах огляду Mount Lemmon Survey в Аризоні об 11 годині 45 хвилин за київським часом 6 вересня. Розрахунки орбіти майже одразу показали, що тіло увійде в земну атмосферу того ж дня.
Керівник відділу планетарної оборони ESA Річард Мойссль повідомив, що вхід відбудеться орієнтовно о 19 годині за київським часом. Діаметр оцінили приблизно в 0,8 м, а розрахункова траєкторія проходила над водою, тому загрози не було.
За місцевим західноавстралійським часом це вже була ніч проти 7 вересня. Узбережжя в тому районі майже безлюдне, тож спостережних підтверджень боліда поки немає.
Тринадцять випадків з 2008 року
Великі астероїди від сотень метрів астрономи ведуть у каталогах роками й наперед знають їхні орбіти. За оцінками NASA, жоден відомий об’єкт такого розміру не загрожує зіткненням щонайменше найближче сторіччя.
З метровими уламками ситуація протилежна. Вони надто малі й тьмяні, щоб потрапити в каталоги, тому про більшість із них ніхто не дізнається взагалі. Виявлення в космосі до входу в атмосферу залишається рідкістю.
Магазин від Universe Space Tech
Журнал Астероїди і Комети №1 2026 (194) – Тверда Палітурка
До товаруУперше це вдалося у жовтні 2008 року, коли астероїд 2008 TC3 помітили приблизно за двадцять годин до того, як він упав у Нубійській пустелі. Відтоді список поповнювався повільно й об’єкт 2026 RW1 став у ньому тринадцятим, як повідомляє Starlust.
Запас часу жодного разу не перевищив доби. Найкоротше попередження, менш ніж дві години, зафіксували у випадку астероїда 2024 UQ над східною частиною Тихого океану. Попередня подія сталася зовсім недавно, 15 травня 2026 року, коли невелике тіло увійшло в атмосферу над Новою Гвінеєю приблизно через три години після виявлення.
Група Атона
Особливість цього падіння помітив Адрієн Коффіне, учасник розсилки Minor Planet Mailing List. За його словами, наведеними виданням EarthSky, 2026 RW1, ймовірно, є першим астероїдом групи Атона, який вдалося побачити в космосі до зіткнення. Усі дванадцять попередніх належали до групи Аполлона.
Різниця між ними в розмірі орбіти. Тіла групи Аполлона обертаються навколо Сонця в середньому далі за Землю і перетинають її шлях ззовні. Астероїди групи Атона більшу частину часу рухаються всередині земної орбіти, ближче до світила.
Сліпа зона біля Сонця
Орбіта всередині земної означає, що тіло наближається переважно з денного боку неба. Наземні огляди працюють уночі й дивляться у протилежний від Сонця бік, тому об’єкт групи Атона залишається в сонячному сяйві до останніх годин перед зіткненням.
Проблема стосується не лише метрових уламків. Тіла, що підходять із цього напрямку, залишаються поза увагою оглядів незалежно від розміру. Закрити прогалину має космічна обсерваторія NEOMIR, яку ESA планує вивести між Землею і Сонцем, щоб шукати астероїди з того боку, звідки їх не видно з поверхні.
Скільки таких тіл падає
За оцінками NASA, уламки розміром близько метра входять в атмосферу кілька десятків разів на рік. Тринадцять завчасних виявлень за вісімнадцять років показують, яка частка з них встигає потрапити в поле зору телескопів.
Метрове тіло стає доступним для спостережень лише тоді, коли підходить до Землі впритул. До того моменту воно надто тьмяне, а телескопи встигають охопити за ніч тільки частину доступного неба. Об’єкти, що підходять з боку Сонця, у це поле зору не потрапляють узагалі.
