Ця книга — перша детальна історія Apollo 8. Місія була настільки ризикованою, що сприймалася майже як лотерея, проте завершилася успіхом та стала початком нової ери в освоєнні космосу.
Стояло спекотне літо 1968-го, і більшість року світ стікав кров’ю від незліченних ран: кілька воєн, масові вбивства. СРСР і Америка без кінця і краю грали у витрішки у гарячих точках земної кулі, тоді як у В’єтнамі щомісяця гинуло понад тисячу американських хлопців.
Політ до Місяця, який, за обіцянкою президента Кеннеді, мав відбутися до 1970 року, саме тепер міг би бути підбадьорливим здобутком. Проте Кеннеді вже п’ять років як не стало, а від дня загибелі трьох астронавтів Apollo минуло вісімнадцять місяців. Здавалося, що проєкт польоту на Місяць у найкращому разі застопорився, а в найгіршому — провалився.
Чутки, що Радянський Союз може незабаром висадитися на Місяць, змусили NASA йти на ризик. Було вирішено відмовитися від ще одного випробувального польоту космічного корабля Apollo на навколоземній орбіті, натомість відпрацювати схему польоту до Місяця та обрати можливе місце посадки для наступного екіпажу. На підготовку до польоту в команди Apollo 8 у складі Френка Бормана, Джеймса Ловелла та Вільяма Андерса було шістнадцять тижнів.
У книзі детально описані підготовка та сам політ. Автор покладається насамперед на інтерв’ю із членами екіпажу, їхніми родинами, а також на розшифровки місії та інші документи. Тому технічні деталі польоту рясно здобрені розгорнутими діалогами, особистими історіями астронавтів, а подекуди навіть анекдотами.
Визначний момент стався у Святвечір, 24 грудня. Екіпаж Apollo 8 досягнув нашого супутника і здійснив десять обертів навколо нього. Вперше люди були за сто кілометрів від Місяця та на власні очі побачили його зворотний бік.
На Землі усі з нетерпінням чекали відповідь на одне питання: який вигляд має Місяць з того боку? Коли астронавти вийшли на зв’язок, Ловелл з ентузіазмом доповів: «Ну, Г’юстоне, він сірий. Безколірний. Нагадує гіпс».
Екіпаж повертався з місячної мандрівки додому під час різдвяних канікул, і NASA мала погодити дати польоту з Військово-морськими силами США. Саме флот був відповідальний за доставлення астронавтів після їхнього приводнення. Керівник пілотованої програми NASA поїхав особисто на зустріч з адміралом Маккейном, щоб переконати останнього відкликати з відпустки кілька сотень військовослужбовців.
Адмірал одразу погодився, бо вважав, що досягнення американців у космосі зможе підняти бойовий дух нації, зокрема військових, які брали участь у В’єтнамській війні. Син командувача — майбутній сенатор і великий друг України Джон Маккейн — у той час перебував у полоні у В’єтнамі.
І ще один цікавий факт із книги. У той час, коли екіпаж літав навколо Місяця, на Землі одружувалися донька новообраного президента США Ніксона й онук президента Ейзенхауера. І на їхньому весіллі перший тост був за «Аполлон-8»! До слова, 37-й та 34-й президенти США були сватами.
Борман пам’ятає одну телеграму від невідомого адресанта. Текст був дуже простий: «Дякую вам, Apollo 8. Ви врятували 1968 рік».
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
