На зовнішніх рубежах нашої Сонячної системи, за межами орбіти Плутона, обсерваторія імені Вери С. Рубін (NSF–DOE) виявила великий і яскравий транснептуновий об’єкт 2026 ED138, який науковці визначили як потенційну карликову планету.
Відкриття за допомогою унікальної наземної обсерваторії
Завдяки спостереженням, проведеним у межах підготовки до проєкту Legacy Survey of Space and Time (LSST), обсерваторія імені Вери С. Рубін (NSF–DOE) виявила у нашій Сонячній системі новий об’єкт, який може бути карликовою планетою. Цей об’єкт, якому надано тимчасове позначення 2026 ED138 (ED138), був виявлений членом операційної команди обсерваторії ім. Вери Рубін та учасником програми in-Kind Метью Голманом (Центр астрофізики Гарвард і Смітсонівський інститут). Про це повідомляє сайт Noirlab.edu.
Відстань цього об’єкта від Сонця вказує на те, що він перебуває за межами орбіти Плутона. Попередній аналіз свідчить, що це може бути одне з найбільших і найяскравіших тіл, які науковці коли-небудь відкривали в цій області Сонячної системи.
Обсерваторія ім. Вери Рубін фінансується спільно Національним науковим фондом США та Науковим управлінням Міністерства енергетики США.
«Головна перевага цієї обсерваторії — це здатність чітко фіксувати рух і зміни серед величезної кількості об’єктів та явищ, яких люди раніше ніколи не бачили, — зазначає Едвард Аджхар, директор програми Національного наукового фонду (NSF) з питань обсерваторії ім. Вери Рубін». — Ця здатність значно розширює наші можливості щодо виявлення та розуміння нових фактів про нашу Сонячну систему, Чумацький Шлях та мільярди інших галактик у Всесвіті».
Несподіване відкриття під час оброблення даних
Увечері 13 жовтня Голман обробляв дані, зібрані «Рубін» у 2026 році, за допомогою пошукового коду, який він розробив разом зі своїм колегою Кевіном Нейпіром. Цей код призначений для аналізу мільярдів спостережень рухомих об’єктів, їхнього порівняння та виявлення тих, що відповідають одному й тому самому об’єкту. За допомогою цього методу Голман виявив ED138 і відразу ж помітив, що його яскравість та відстань вказують на те, що це надзвичайно великий об’єкт.
«Моєю першою реакцією було збуджене здивування, — каже Голман. — Такі об’єкти трапляються дуже рідко, тому я одразу почав перевіряти, чи не припустився я або код якоїсь помилки».
Щоб розвіяти будь-які сумніви, розпочався детальний аналіз даних з надією виявити більше спостережень ED138. Маріо Юрич, провідний науковець обсерваторії, переглянув каталоги та знімки «Рубін» і знайшов ще 20 спостережень, починаючи з 4 березня 2026 року. Загалом телескоп «Рубін» (Simonyi Survey Telescope) спостерігав ED138 30 разів протягом 20 ночей у період з 4 березня по 11 липня. Додаткові архівні знімки, отримані за допомогою камери Dark Energy Camera (DECam), виготовленої Міністерством енергетики США (DOE), та виявлені службою ADAM Precovery Інституту астероїдів, надали дані аж до 2016 року. Ці дані дозволили команді простежити орбіту ED138 за період понад 10 років. Камера DECam встановлена на 4-метровому телескопі імені Віктора М. Бланко (NSF Victor M. Blanco), що розташований у Міжамериканській обсерваторії Серро-Тололо (CTIO).
Особливості орбіти об’єкта ED138
Наразі ED138 перебуває на відстані приблизно 46 астрономічних одиниць (а.о.), де 1 а.о. — це середня відстань між Землею та Сонцем. Для порівняння: середня відстань карликової планети Плутон становить 40 а.о. Це дозволяє зарахувати ED138 до класу транснептунових об’єктів (ТНО) — тіл, що обертаються навколо Сонця на відстані, більшій за відстань до Нептуна.
Науковці досліджують розміри, склад і орбіти транснептунових об’єктів (ТНО), щоб з’ясувати, як формувалася Сонячна система, як гігантські планети мігрували з часом і як у процесі цієї еволюції менші тіла розсіювалися по всій Сонячній системі. Орбіта ED138 нахилена майже на 25° відносно площини Сонячної системи, що дозволяє класифікувати його як «гаряче-класичний» ТНО та свідчить про те, що початкова орбіта цього об’єкта була порушена внаслідок гравітаційних взаємодій із Нептуном.
Найбільший кандидат у карликові планети
Не всі ТНО вважаються кандидатами на статус карликових планет; відмінність полягає у розмірі та формі об’єкта. Щоб бути карликовою планетою, об’єкт повинен мати достатню масу, щоб власна гравітація надала йому округлої форми. Виходячи з відстані до ED138, його яскравості та оціненого коефіцієнта відбиття поверхні (альбедо), команда науковців оцінює його розмір у діапазоні від 600 до 1500 км, а крижані тіла такого розміру зазвичай мають круглу форму.
Цей попередній аналіз дозволяє зарахувати ED138 до числа найбільших кандидатів у карликові планети, коли-небудь виявлених за межами Нептуна, хоча для визначення її точних розмірів та підтвердження статусу карликової планети необхідні спостереження в інфрачервоному діапазоні. У разі підтвердження ED138 приєднається до п’яти карликових планет, визнаних Міжнародним астрономічним союзом (МАС): Плутона, Церери, Еріди, Хаумеї та Макемаке.
Обсерваторія ім. Вери. С. Рубін націлена на майбутні відкриття
ED138 виявили в ділянці неба поблизу площини Чумацького Шляху — густонаселеній області, заповненій мільйонами світил. Для більшості телескопів ED138 загубився серед безлічі фонових джерел, що, ймовірно, і стало причиною того, що його не виявили раніше. Регулярний і безперервний моніторинг всього неба Південної півкулі, що здійснюється обсерваторією «Рубін», у поєднанні з потужними алгоритмами, які просівають мільйони та мільярди світлових точок для виявлення тих, що відповідають невеликим рухомим об’єктам, дозволив команді помітити ED138 у цьому переповненому полі.
«Обсерваторія ім. Вери Рубін надає нам безпрецедентні можливості для дослідження неба завдяки поєднанню швидкості, глибини та точності, — говорить Маріо Юрич. — І це відкриття — лише початок: щойно ми виявляємо новий об’єкт, ми можемо проаналізувати дані за останні місяці, а іноді навіть десятиліття, знаходячи його на знімках, на які раніше ніхто не звертав уваги. Ця здатність як відкривати, так і «виявляти заднім числом» об’єкти кардинально змінює те, наскільки швидко й точно ми можемо визначати їхні орбіти та розуміти далеку Сонячну систему».
ED138 поповнює колекцію об’єктів Сонячної системи, відкритих місією «Рубін» з моменту початку збору попередніх даних у межах підготовки до запуску LSST, який відбувся у червні 2026 року. У квітні, ще до офіційного запуску LSST, команда проєкту «Рубін» з дослідження Сонячної системи передала до Центру малих планет (MPC) Міжнародного астрономічного союзу (IAU) дані спостережень за понад 11 000 нових астероїдів, серед яких було приблизно 380 нових транснептунових об’єктів (TNO). Тоді команда назвала цю велику подачу даних верхівкою айсберга та висловила своє захоплення майбутніми відкриттями, які з’являться після запуску LSST. З відкриттям ED138 ці надії починають втілюватися в життя.
Тепер, коли телескоп «Рубін» ідентифікував ED138, Науковці з усього світу можуть організувати подальші спостереження, щоб дізнатися ще більше про природу цього об’єкта.
