Voyager 2 та масштаби Сонячної системи

Представлений концепт демонструє масштаби Сонячної системи та положення зонда Voyager 2, який нещодавно став другим в історії космічним апаратом, що функціонує, який вийшов у міжзоряний простір. Для вимірювання відстаней вибрано астрономічну одиницю (а.о.), рівну середньому радіусу земної орбіти — 149,6 млн км.

Схема Сонячної системи з позначенням поточного положення Voyager 2. Джерело: NASA/JPL-Caltech

Наразі Voyager 2 перебуває на відстані 119 а.о. від Сонця. Його сигналам потрібно понад 16,5 годин, щоб дійти до Землі. Для порівняння: орбіта Нептуна проходить на відстані близько 30 а. о. від Сонця. Внутрішня та зовнішня межі поясу крижаних тіл, відомого як пояс Койпера (Плутон є його найбільшим уже відкритим об’єктом), розташовані відповідно за 30 і 55 а.о. від Сонця.

Космос для кожного

Магазин від Universe Space Tech

Журнал №3 2021 (184)

До товару

Межа між геліосферою (областю, в якій домінують сонячний вітер і пов’язані з ним магнітні поля) і міжзоряним простором не є постійною. Під час 11-річного циклу сонячної активності вона може наближатися до Сонця або віддалятися від нього. Voyager 1 залишив межі геліосфери та вийшов у міжзоряний простір у серпні 2012 року, перебуваючи на відстані 121 а.о. від нашого світила. Voyager 2, як уже було сказано, подолав цю межу на дистанції в 119 а.о.

Ілюстрація, що демонструє положення апаратів Voyager 1 та Voyager 2. Джерело: NASA/JPL-Caltech

Однак Сонячна система на цьому не закінчується. Вона оточена сферичною областю, наповненою великою кількістю крижаних уламків, що залишилися з часів формування Сонця та планет. Цей регіон відомий під назвою «хмара Епіка-Оорта» (або, для стислості, хмара Оорта) і є джерелом довгоперіодичних комет. За сучасними оцінками, внутрішня межа хмари пролягає на відстані близько 1000 а. о. від Сонця, зовнішня — на відстані близько 100 тис. а. о. Вона збігається з гравітаційною межею Сонячної системи, що визначає область, у якій гравітація нашого світила здатна ефективно утримувати його супутники.

Voyager 2 рухається зі швидкістю 3,24 а.о. на рік. Отже, йому знадобиться близько 270 років, щоб дістатися до внутрішньої межі хмари Оорта, і ще близько 30 тис. років — щоб перетнути її та по-справжньому покинути Сонячну систему. Його «брат-близнюк» Voyager 1 рухається трохи швидше (йому на це буде потрібно відповідно 240 і 27 тис. років).

Через 40 тис. років Voyager 2 підійде на відстань близько 107 тис. а.о. (1,7 світлових років) до червоного карлика Ross 248. Через 296 тис. років апарат пройде приблизно за 270 тис. а.о. (4,3 світлових роки) від Сіріуса. Куди занесе міжзоряного мандрівника після цього — ніхто не знає…

За матеріалами https://www.jpl.nasa.gov

Новини інших медіа
Hubble здійснив ювілейний 200-тисячний оберт навколо Землі
Сонячні панелі на кремнії дозволять знизити вартість експлуатації супутників
Що приховують далекі галактики? Запрошуємо школярів на зустріч з астрофізикинею
Іспанський супутник ALISIO-1 спостерігає за нафтовою плямою навколо танкера Caroline Bezengi
Галактика M74 виявилася вдвічі більшою, ніж вважалося
Науковці виявили найхолоднішу лавову планету
Ванільне морозиво з посипкою: чому вчені більше не вірять у «чистий» Всесвіт
Ровер Perseverance виявив сліди гарячих підземних вод на Марсі
NASA відверто побоюється китайської місії «Чан’е-7»
Інженери закінчили збирати Starship. Старт запланований на понеділок