Чи замислювалися ви коли-небудь, з чого почалася космічна доба? Усі знають, що спочатку було жорстке протистояння СРСР та США. Але яким воно було, якщо поглянути на конкретні апарати, що справді побували в космосі ще до 1960 року? Поговоримо про 10 перших супутників, виведених на орбіту.
Початок космічних перегонів
Усі знають, що перший штучний супутник Землі запустили 5 жовтня 1957 року, і саме з його знаменитого «біп-біп-біп» розпочалися космічні перегони між СРСР та США. При цьому, розповідаючи про протистояння, одразу після цієї події часто переходять до польоту Юрія Гагаріна, інколи лише згадуючи Бєлку та Стрєлку, і від того складається враження, що між 1957 та 1961 роками в космосі нічого не відбувалося.
Насправді ж, саме на цей період припадає найбільш інтенсивна «дуель» двох держав, бо вже у 1962-му до них приєдналася Велика Британія, а далі — країни, що змогли запустити свої власні супутники.
Перші 10 супутників належали лише двом державам: США та СРСР. При цьому їх запустили ще до 1960 року, тобто протягом лише 15 місяців. Тож як відбувалися події?
1. «Супутник-1»
Перший супутник, запущений на орбіту 5 жовтня 1957 року, спричинив у світі справжній ажіотаж, який подеколи переходив у відверту паніку. Але насправді це був дуже простий апарат — металева куля діаметром 58 см, зібрана з двох половинок.
Всередині були лише батареї та передавач, а ззовні стирчали дві пари антен, одна — 2,9, а друга — 2,9 м завдовжки, що і надавало апарату впізнаваного вигляду. «Супутник-1» перебував на орбіті до 4 січня 1958 року, тобто приблизно три місяці.
2. «Супутник-2»
Другий успішний супутник на орбіті Землі також належав СРСР. Запустили його всього за тиждень після першого — 12 жовтня 1957 року. Він уже був набагато складнішим за перший і являв собою конус заввишки 4 м і вагою 508 кг.
«Супутник-2» ніс на собі не тільки передавач та наукову апаратуру. Всередині нього містився зовсім невеликий контейнер із приєднаною системою регенерації повітря. Всередині була пасажирка — собака Лайка. Вона стала першою живою істотою, що опинилася за межами Землі.
Для Лайки це від самого початку був квиток в один кінець. Сергію Корольову через бажання керівництва СРСР закріпити першість у перегонах довелося погодитися на цей політ, попри відсутність системи повернення на Землю. Тому перед входженням в атмосферу собаку мали приспати за допомогою смертельної ін’єкції. Однак до цього не дійшло. Ще на перших обертах температура у відсіку почала стрімко зростати, й Лайка померла від перегріву.
3. Explorer-1
1 лютого 1958 року США нарешті змогли запустити свій власний перший супутник, який став третім апаратом на земній орбіті. Explorer-1 важив лише 8,3 кг. Однак його вирішили не відстиковувати від верхнього, четвертого ступеня ракети-носія. Разом із нею його вага становила 21,5 кг.
Explorer-1 був запущений на значно вищу орбіту, ніж його радянські попередники. Її апогей сягав 2550 км. На борту був не лише передавач, а й наукові прилади: детектор метеоритів та лічильник Гейгера. Саме останній і дозволив здійснити головне наукове відкриття польоту — виявив радіаційні пояси Землі.
Завдяки високій орбіті перший американський супутник перебував у космосі значно довше за радянські. Він упав на землю у 1970 році.
4. Vanguard-1
Невдовзі після успіху Explorer-1 NASA запустила й другий свій супутник. Vanguard-1, що вирушив у космос 17 березня 1958 року, став найменшим із перших десяти супутників. Він являв собою металеву сферу діаметром 16,5 см із вісьмома невеликими стрижневими антенами, що стирчали з неї.
Важив Vanguard-1 лише 1474 г, але всередині, крім передавача, розмістилися лічильник Гейгера, два термометри та два датчики мікрометеоритів. Вдалося це завдяки тому, що в епоху домінування електронних ламп на ньому вперше була застосована напівпровідникова електроніка.
Проте насправді видатним Vanguard-1 зробила його орбіта. Вона мала апогей у 3969 км і перигей 654 км. Саме завдяки їй супутник залишився на орбіті навіть після того, як припинив функціонувати. Він і зараз залишається найстарішим штучним об’єктом в космосі.
5. Explorer-3
Майже одразу після успіху Vanguard-1 26 березня 1958 року в космос вирушив Explorer-3. Конструктивно він нічим не відрізнявся від першого успішного апарата серії, його навіть теж не відстиковували від верхнього ступеня ракети.
За висоти апогею 2799 км і перигею 186 км він залишався на орбіті досить недовго — 93 дні. Основним досягненням Explorer-3 стало підтвердження існування радіаційних поясів Землі. Крім того, саме завдяки йому США змогли вирватися вперед за кількістю успішно виведених на орбіту апаратів.
6. «Супутник-3»
Потім Радянський Союз знову спробував наздогнати США і навіть вирватися вперед. 15 травня 1958 року у космос вирушив «Супутник-3». Багато в чому він нагадував «Супутник-2». Це був практично той самий конус заввишки 3,75 м із вагою 1327 кг. Тільки замість собаки всередині містилося чимало обладнання.
«Супутник-3» вийшов на орбіту з апогеєм 1864 і перигеєм 217 км і почав досліджувати склад атмосфери на великих висотах, магнітне поле Землі, а також високоенергетичні частинки, що летіли з глибин космосу. Саме на цьому супутнику вперше за межами атмосфери Землі зафіксували спалах на Сонці.
Також «Супутник-3» став першим космічним апаратом з експериментальними сонячними батареями. Завдяки цьому він зміг продовжити роботу навіть після того, як хімічні батареї вийшли з ладу. Остаточно він перестав функціонувати 6 квітня 1960 року.
7. Explorer-4
26 липня 1958 року США знову повернули собі лідерство за кількістю успішно запущених космічних апаратів. У космос стартував Explorer-4. Конструктивно він нагадував попередні апарати цієї серії, але ніс на собі значно складнішу систему для вивчення космічної радіації. Складалася ця система аж із чотирьох детекторів.
Завдяки цьому апарату вдалося дослідити космічні промені та спалахи на Сонці. Зв’язок із ним підтримувався до 5 жовтня 1958 року, але на орбіті він перебував ще рік.
8. Pioneer-1
11 жовтня 1958 року у США запустили в космос апарат, який формально не мав бути включений до цього переліку. Це була космічна станція Pioneer-1, призначена для дослідження Місяця.
Формально запуск вважається успішним, адже ракета не вибухнула ще на старті. Але й на потрібну траєкторію вона так і не вийшла. Фактично був здійснений суборбітальний політ, тільки дуже високий і тривалий. За апогею 113 854 км (тобто майже третина відстані до Місяця) він тривав цілих 43 години.
Це означає, що Земля за час польоту Pioneer-1 встигла зробити більше, ніж один оберт, тож чи прирівнювати його місію до супутника, чи ні — питання дискусійне. У будь-якому разі безглуздою вона не була. Настільки віддалена від Землі точка була досягнута вперше, і вчені отримали можливість дізнатися, що собою являє тамтешнє середовище, особливо в плані наявності небезпечної для людей радіації.
9. Pioneer-3
6 грудня 1958 року до Місяця стартувала станція Pioneer-3. І знову ж, однозначно назвати запуск вдалим чи невдалим складно. Ракета не вибухнула, але відправити апарат за призначенням не змогла.
Все завершилося польотом по параболі висотою 102 тис. км, який тривав 38 годин. Вважати апарат супутником чи ні — питання, знову ж, спірне. Але принаймні політ тривав достатньо довго, аби відкрити існування у Землі другого радіаційного поясу.
10. SCORE
Нарешті, 18 грудня 1958 США запустили місію Signal Communications by Orbiting Relay Equipment (SCORE). Це був перший у світі супутник зв’язку. На ньому стояли два експериментальних прийомопередатчика, які одночасно могли передавати лише один телефонний дзвінок. Апарат пропрацював на орбіті 34 дні, з яких 13 використовувався як ретранслятор.
