Поки міжзоряна гостя — комета 3I/ATLAS — мчить крізь Сонячну систему, науковці зі всього світу користуються рідкісною можливістю активно вивчати прибулицю з далеких світів. Результати двох нових досліджень проливають світло на її дивовижні властивості, які ставлять під сумнів звичні уявлення про поведінку комет.
Спектр, отриманий 4,1-метровим телескопом SOAR ще 3 липня 2025 року, коли комета була далеко від Сонця, виявив червоний відтінок відбитого світла. Проте жодних ознак випромінювання від типових кометних газів (CN, C3, C2, CO+) чи атомарного кисню виявити не вдалося. Це створює парадокс: комета активізувалася рано, але без звичної сублімації льоду. Науковці припускають, що вивільнення пилу може відбуватися за іншим, незвичним механізмом, властивим древнім міжзоряним «мандрівникам».
Друге дослідження, проведене командою Девіда Джуїтта на основі знімків космічного телескопа Hubble в період 4–5 липня, дозволило оцінити розмір ядра комети. Воно виявилося дуже компактним — всього від 0,32 до 5,6 км у діаметрі. Це узгоджується з попередніми прогнозами, що ґрунтувалися на обмеженості запасів міцного матеріалу в міжзоряному середовищі. Однак це крихітне ядро оточене неймовірно великою хмарою пилу, що становить основну частину видимого об’єкта.
Дивовижне світіння в незвичному місці
Найнесподіванішим відкриттям Hubble стала структура коми 3I/ATLAS. Замість класичного хвоста, що тягнеться від Сонця, телескоп зафіксував дифузне світіння попереду руху комети до нашої зорі. Це суперечить звичній картинці для комет.
Пояснення цього феномену запропонували ще на початку серпня: ядро комети обертається дуже повільно. Сонце нагріває лише одну його сторону. Випаровування пилу відбувається саме звідти. Якщо ядро обертається недостатньо швидко, ця гаряча денна сторона не встигає значно охолонути. Отже, пил продовжує активно вивільнятися саме з «освітленої» частини, створюючи ефект світіння попереду. Ця гіпотеза отримала підтвердження.
Загадка, що залишилась
Останні наземні спостереження доповнюють картину: період обертання 3I/ATLAS становить 16,16 години (±0,01 год). Це означає, що «ніч» і «день» на її поверхні тривають близько 8 годин кожен. За ці 8 годин пилинки, вивільнені з денної сторони, віддаляються від ядра на відстань до 10 тис. км. На знімках Hubble це відповідає 0,35 кутовим секундам — масштабу, на якому і спостерігається видовжене вперед світіння.
Ключовим є те, що поверхня ядра має швидко охолоджуватися після заходу в тінь, тобто менше ніж за 8 годин. Інакше вивільнення пилу стало б більш рівномірним і не давало б чіткого фронтального ефекту.
Головна загадка, що залишається — це поєднання інтенсивного вивільнення пилу, що видно за світінням, із повною відсутністю слідів будь-яких газів, які зазвичай цей пил «несуть» у кометах.
У міру наближення до Сонця 3I/ATLAS ставатиме яскравішою. Найбільші надії на розгадку її таємниці покладаються на космічний телескоп James Webb. Його інфрачервоний погляд допоможе детальніше проаналізувати теплове випромінювання комети та склад її пилу, можливо, нарешті відповівши на питання про її справжню природу та механізм незвичної активності.
Раніше ми повідомляли про те, як Juno замість смерті отримав новий шанс на життя полюванням на 3I/ATLAS.
За матеріалами medium.com
